Неупереджений погляд на справу Дем`янюка
"Я боюся, що судова справа виявила всі ознаки расової й політичної помсти", – лорд Томас Деннінґ, довголітній суддя карного суду в Лондоні, член Верховного суду Палати лордів Великої Британії
Узятися до написання статті авторку змусили різні небилиці, які кружляють в Україні навколо Івана Дем`янюка: "нацист", "розплата за минуле", тощо. Звісно, цими ярликами деякі українські журналісти хочуть прикрити свою дрімучу некомпенентність, а то й непрофесійність.
Скажу, що мені довелося знайомитися з багатьма матеріалами справи Дем`янюка, опрацьовуючи їх. У 1992, коли цьому українцеві, слідом за нацистським злочинцем, організатором концтаборів Айхманом, загрожувало повішення, мені вдалося передати в Україну декілька примірників мого друкованого на машинці рукопису під назвою "Судилище триває".
І тоді справа Дем`янюка заполонила сторінки багатьох газет, ставши знаною українській громадськості. Слідом виник Комітет на захист Івана Дем`янюка, який очолив журналіст, борець за права української національної церкви Кательницький.
Урешті було видруковано моє "Судилище триває" ("Каменяр", Львів, 1995), в якому тезисно викладено причини виникнення цієї скандальної історії та перипетії навколо неї.
У післямові, зокрема, наголошувалося: "На жаль, через незорганізованість і недієвість провідників української діаспори СКВУ (Світового Конґресу Вільних Українців), а згодом через невизначеність позицій вищих урядовців України, справа Івана Дем`янюка не стала тим поворотним моментом, який зупинив би нагнітання у світі антиукраїнської істерії".
Підтвердженням останньої тези є новий виток судової розправи над нещасним 89-річним старцем.
Звідки ростуть в історійки ноги
У 70-тих роках минулого століття перед спецслужбами "імперії зла" було поставлено специфічне завдання: на міжнародному рівні дискредитувати національно-визвольні рухи народів, поневолених Совєтським Союзом.
Підтвердженням цього є пошуки так званих воєнних злочинців здебільшого серед українців, естонців, литовців, латвійців. Ізраїль мав свої інтереси: гучним процесом нагадати світові про Голокост, побіжно виховуючи молоде покоління в патріотичному дусі, підтвердити доцільність жорстокої політики на зовнішньому відтинку тощо.
Німеччина ж прагнула (й прагне далі) підтримувати дружні стосунки зі США, навіть ідучи на руку усіляким збурювачам зі скандальною репутацією.
До політичної оборудки підключилися не тільки зловісний КҐБ, посольства СССР у різних країнах, Центр Шимона Візенталя, міжнародні прокомуністичні організації (спонсоровані ЦК КПСС, зокрема Товариство об`єднаних українців Канади, ТОУК), але й новостворені на північноамериканському континенті урядові структури, завданням яких було пошуки нацистських злочинців –ОеСАй (1979, Бюро спеціальних розслідувань, США) та комісія Дешена (Канада).
Дружній хор цього різношерстного зборища в унісон підтримували відомі газети "Ізвєстія", "Молодь України", "Нью-Йорк Таймс", "Нью Дейлі Стар", "Торонто Стар" та інші.
Центр Візенталя разом із провідниками прокомуністичних організацій (були на службі в КҐБ) постачали посольства СССР довжелезними списками переважно українців, підозрюваних у скоєнні воєнних злочинів. Для прикладу, на Канаду в час "пік" назбиралося аж 1179 українських "злочинців", в основному –вояків дивізії "Галичина".
Цікавим є той факт, що в тодішній галасливій пресі не промайнуло жодної згадки про армію генерала Власова, яка не тільки коляборувала з нацистами, але й брала участь у придушенні Варшавського повстання.
Не менш цікавим є й те, що у зборі матеріалів проти українців, запідозрених у співпраці з нацистами, ОеСАй не тільки тісно співпрацювало з КҐБ, але його працівники офіційно здійснювали поїздки по підсовєтській Україні. Певну зловісну роль у цій міжнародній політичній змові відіграли й спецслужби Ізраїлю, тобто Моссад.
Дем`янюк – злочинець, чи жертва міжнародної змови?
Уперше в поле зору каґебістів потрапив Дем`янюк у 60-тих роках минулого століття, коли його мати, маючи вістку від Івана зі США, відмовилася від пенсії, яку отримувала по ніби загиблому синові.
Реакція КҐБ не забарилася: почалися переслуховування, а під час відвідин вилучили з родинного альбому знімки Івана. У 1975 році редактор комуністичної газети в Нью-Йорку Ганусяк передав імміграційній службі списки 70 українців, що "співпрацювали" з нацистами, серед яких був Дем`янюк.
Уже в 1981 в США розпочалася судова розправа, де українцеві висунули звинувачення в тому, що він ніби був садистичним охоронцем "Іваном Грозним" в концентраційному таборі в Треблінці, Польща. В тому ж році його позбавили американського громадянства.
Звісно, вирішальну роль зіграла каґебістська фальшивка-посвідчення про закінчення ним курсів табірних охоронців, рівно ж –недостовірні особисті дані при заповненні документів для в`їзду до США.
Прикро, але нині, як і в 80-ті роки минулого століття, американська влада не хоче усвідомити ганебної підступності ялтинських домовленостей: насильній репатріації на "родіну" підлягав кожен, хто на 1 вересня 1939 року знаходився на території Совєтського Союзу.
А це означало, що уціліти від примусового повернення в СССР, тобто не потрапити в концтабори, міг лише галичанин або той "східняк", який подав місцем свого народження будь-який населений пункт Галичини.
Отже, Дем`янюк, совєтський військовополонений, вояк запасних українських частин для влиття в армію Власова, поселенець одного з пересильних українських таборів вибрав останнє...
У 1985 році американський суд вирішив видати Дем`янюка Ізраїлю, відтак його перевезли до ізраїльської тюрми суворого режиму поблизу самого Тель-Авіву, де він перебував майже 8 років. Його звинуватили в наступних злочинах: проти людства, проти євреїв, а також у воєнних злочинах проти переслідуваних.
Показове політичне судилище тривало 15 місяців, а 92 судові засідання відвідало 800 тисяч ізраїльтян.
Із метою помочі родині Дем`янюка, українці США й Канади створили спеціальний Комітет, який на судові витрати зібрав 1 мільйон доларів (за сьогоднішніми мірками це 10 мільйонів доларів).
Зокрема до захисту на суді залучили відомого історика, графа Толстого (Велика Британія), професора лондонського університету Ґрента, експерта людської пам`яті Ваґенара, професора-експерта зі судової антропології Ісчана (США), графолога Флина (США), професора Каліфорнійського університету Причард (США), спеціаліста по достовірності документів Робертсон (США). Усі вони засвідчили, що посвідчення є підробкою.
Дещо пізніше авторитетні експерти ФРН побіжно підтвердили наступне: посвідчення має ознаки фальшування, а також масу відхилень від обов`язкових на той час канцелярійних тонкощів.
Але головний прокурор Ізраїлю Шакед не взяв до уваги жодних доказів цих наукових світил, оскільки, мовляв, "ми базуємося на власних експертизах і вважаємо їх переконливими".
А ось цитати, які допоможуть відобразити атмосферу судилища в Ізраїлі: "Хоч суд над Айхманом був наявним і голосним, але про нього вже забули. Ми потребуємо Дем`янюкового суду, щоб пригадати минуле нашим людям і цілому світові. З цим процесом Голокост знову стане дійсністю", –колишній суддя Терлов.
"Підсудний... був пізніше призначений, разом з іншими українцями, на службу в екстремістському таборі в Треблінці"; "нацисти знайшли спільність інтересів з частиною населення, окупованих територій в Польщі й на території Росії (під частиною Росії розуміють Галичину – заувага автора)", –із акту звинувачення Дем`янюкові, висунутому ізраїльським судом.
Варто наголосити на тому, що в цьому багатосторінковому документі понад сто разів вжито словосполучення "охоронці-українці", тобто на українську націю покладено збірну відповідальність за частину злочинів, учинених упродовж Другої світової війни.
Утім, на захист Дем`янюка стали або висловили своє критичне відношення до судилища в Ізраїлі видатні особистості: суддя-лорд Деннінґ, історик Толстой; республіканець Бюкенен, професор Ваґенар, адвокат Вольф; письменник Рульман (Німеччина); журналіст Вордінґтон (Канада); дослідник єврейської історії, доктор Окунєва, колишні судді Коган та Ейтан, письменник Еврон (Ізраїль) та інші.
25 квітня 1987 Дем`янюкові винесено судовий вирок: смерть через повішення. Утім, 29 липня 1993 під тиском світової громадськості, а також через відсутність доказового матеріалу Верховний суд Ізраїлю звільнив оскарженого з-під арешту.
Він повернувся до США, в 2001 йому відновили американське громадянство. Однак наступного року почався новий відлік переслідувань: знову позбавили громадянства, мотивуючи тим, що є нові докази перебування охоронцем у концтаборах, а також вирішили депортувати зі США через неправдиву інформацію, надану імміграційній владі країни.
Наразі ОеСАй не здає своїх позицій, а навпаки –хоче довести потребу в собі. Свідченням є те, що минулого року чиновники Центрального відомства Німеччини заявили: вони мають нові докази, що Дем`янюк був охоронцем у таборі Собібор (Польща), особисто супроводжуючи євреїв до газових камер.
Слідом німецька влада видала ордер на арешт Дем`янюка, накидаючи йому звинувачення у причетності до знищення 29 тисяч осіб у трьох нацистських концтаборах на території Польщі.
Прикметне, що це звинувачення висунуто всупереч даним Польського інституту пам`яті, який заперечує наявність документів про Дем`янюка як охоронця таборів Майданека, Собібора, Треблінки.
Прикро, але через зміну поколінь українська спільнота Канади й США втратила інтерес до цієї політичної розправи, тож нині оскарженого в нових злочинах Дем`янюка окрім його родини нема більше кому підтримувати.
Випадковість чи розправа над оборонцями Дем`янюка
Багато чого у справі не піддається логіці. Мабуть, кількість трагедій з оборонцями Дем`янюка підтверджують виняткове значення цієї справи для гравців на міжнародній шахівниці.
Однак про трагічне: через суди зазнав фінансового краху історик Ніколай Толстой, республіканець Патрік Бюкенен вимушено зняв свою кандидатуру на президентських виборах США, доктор-історик Руф Окунєва, разом зі своїм хворим сином, заледве вціліли, втікаючи з Ізраїлю.
Після загадкового падіння з багатоповерхівки загинув колишній ізраїльський суддя Дов Ейтан, мало не осліп від вихлюпнутої в очі кислоти ізраїльський адвокат Дем`янюка Йорам Шефтель.
Експерт Аніта Причард зробила спробу покінчити життя самогубством. Здійснено ритуальне вбивство голови Комітету захисту Дем`янюка в Україні Володимира Кательницького (36 ножових ран) та його старої матері (київська міліція зробила все, щоб ці два жахливі вбивства відійшли в небуття нерозкритими).
Стає моторошно...
На жаль, тільки платники податків США можуть вирішувати, чи потрібна їхній країні, особливо в час економічної рецесії, структура ОеСАй.
 |
Марта Онуфрів, журналіст, Торонто, для УП
