Зіпсована Демократія
Закінчився 2007-й рік. Рік, багатий на визначні політичні події в Україні. Але визначними вони здаються тільки в українському масштабі, а ззовні – цілком прогнозованими та природними для незрілих демократій.
Що може дивувати, так це вперте небажання українського політикуму дозріти. А звідти і спроби використовувати методи минулого для вирішення поточних проблем. Жити ідеями минулого і нав'язувати їх суспільству.
Відкидається навіть можливість швидких і якісних змін. Це ж не український шлях! Нам треба повільно і з муками, говорять досвідчені вихідці з СРСР.
А всі, хто говорить, що можна не чекати і не мучитись – популісти. Проте найшвидше, дешевше і якісніше – це і є ідея інновацій, якими мусять керуватися політики, особливо в українському форм-факторі.
Яке право політик має говорити про неможливість чогось, як доконаний факт? Політик мусить говорити про те, що він може зробити на своїй посаді, та представляти свій план дій. Якщо він не бачить можливостей, хтось інший може їх бачити.
Наприклад, від української армії суспільство в першу чергу хоче того, щоб діти із найбідніших сімей туди не ходили і там не били один одного і не гинули там. Так нехай і сперечаються, хто це зробить швидше, і який план реалізації цього завдання, яке ставить суспільство.
Якщо суспільство сприймає всі за і проти кращого плану, навіщо чекати перевиборів? Політики зобов'язані реагувати швидше.
З тими, хто каже, що вклади повернути неможливо, я погоджуюсь - без реприватизації неможливо. І кого хвилює скорочення копійчаних теперішніх інвестицій? Пенсіонерів чи тих, кого будуть "реприватузувати"?
Та й стратегічно, якщо наш ідеал і кінцева ціль – це існуючий європейський лад, то ми завжди будемо доганяти і ніколи не доженемо. Тому що, коли ми доб'ємося деяких стандартів, в Європі будуть зовсім інші.
Коли ми дійдемо до стандарту бензину Євро-5, Європа буде їздити на водні. А у нас всі зайняті тим, як перейти на Євро-4, як знизити ціни на бензин, а максимум інновацій – це сіяти ріпак. Хоча ще в Радянському Союзі в далекому 1970-му на водні літали літаки.
Мати кращі стандарти життя ніж в ЄС, маючи гірші геополітичні умови - можливо, спитайте в японців.
В Україні безрезультатна штовханина біля владного керма перш за все дискредитує саму демократію, як інструмент встановлення справедливості. Все важче буде пояснювати людям, що ці демократи недолугі, а прийдуть інші, вправніші.
І виявиться, що ми не попереду Росії у розбудові громадянського суспільства, а позаду… в Єльцинських часах. І якщо російське суспільство не витримало ганьби Чеченської війни, то українське може не витримати остаточного поховання обіцянок Майдану.
Тому що, якщо сам президент не може добитися розкриття справи про отруєння самого себе і покарати винних, знаючи, хто вони… То на що сподіватися (словами Ющенка) "маленьким українцям"?
Чим довше суспільство терпить, тим легше воно погодиться проміняти набридлі ТВ-шоу на швидкі результати "міцної руки".
Українська демократія має зовсім небагато часу показати, хоча б щось. Кучма більше не може бути головним стимулом її розвитку, будучи "пугалом" авторитаризму, його час минув.
І на заході і на сході України, люди мріють про лідера із характером Путіна, просто менш радянського і більш українського.
Українська демократія не вирішила жодної серйозної проблеми суспільства, а стала системою по відмиванню брудних грошей, вчинків і людей. І цей "очисний фільтр" більше не може приймати бруд від української влади, його зіпсовано.
 |
Вадим Єремейчук
