Постреволюційний спалах українського кіно: огляд напередодні прем’єр
Протягом наступного тижня на широкий екран виходять повнометражні художні фільми "Прорвемось!" і "Помаранчеве небо". Влітку має вийти "Оранжлав". Після "Молитви за гетьмана Мазепу" та "Шофера для Віри" це перші вітчизяні стрічки, які відповідають необхідним для масового прокату параметрам і претендують на успіх та статус.
Торік в Україні заговорили про відроження вітчизняного кіно - спершу "блокбастер про революцію" анонсувала кінокомпанія "ПРЕ", потім з’явилася інформація про голівудсько-київсько-донбаський проект "Оранжлав", а ближче до нового року українці почули і про "Помаранчеве небо".
Прогнози виявилися передчасними - двоє з трьох проектів є українськими лише частково. А останній скандал із Мінкультом, який не виділив обіцяні кількасот тисяч гривень на завершення роботи над "першим молодіжним трилером" "Штольня", показав, що нового українського кінематографу - як явища - ще треба чекати.
Однак всі три фільми, так чи інакше пов’язані з революційною тематикою, успішно відзняті, озвучені і змонтовані. Два з них виходять на широкий екран уже найближчими днями - цього й наступного четверга. Дати не випадкові - саме по четвергах оновлюються репертуари великих кінотеатрів.
Напередодні прем’єр спробуємо підвести підсумки виробничого процесу всіх трьох "постреволюційних стрічок" - хто їх створив, як просуває на ринок, і про що там ітиметься (приблизно).
Як би автори всіх трьох фільмів не намагалися відкараскатися від "спільності" своїх творів, але журналісти все одно об’єднуватимуть їх разом. Цьому сприяє близька тематика, більш-менш однаковий знімальний період (з жовтня по грудень 2005-го), недержавне фінансування, претензії на першість та анонсоване розширення продакшн-студій.
І ще одне - ці фільми обов’язково аналізуватимуть з політичної точки зору, зважаючи на їхню "помаранчевість" - хай навіть вона була потрібна тільки для того, щоб вибити кошти у інвестора - або наближення виборів.
"ОRANGELOVE": фестивальний проект з голівудським присмаком*
Режисер-постановник: Алан Бадоєв
Оператор-постановник: Ярослав Пілунський
Зірки: Алєксєй Чадов (Росія)
Орієнтовний жанр: мелодрама
Слоган: "Що ти знаєш про любов? І на що готовий заради неї?"
Орієнтовний вихід на екран: червень 2006 року
Бюджет: 1-5 мільйонів доларів
Інвестори: компанія "Київ-Донбас"
Продакшн: "CineCity Production" і "Radio Active" (США-Україна)
Почнемо з "Оранжлав" - фільм, який вийде на екрани ще не скоро, але про який найбільше говорили після низки вдалих піар-ходів.
Перший з них - Голівуд зніматиме фільм в Україні, останній - в Україні буде свій Голівуд. Між ними розмістилися інші піар-заходи, на кшталт інтерв’ю з зіркою "9-ої роти", "Денної варти" і "Війни" Чадовим, участі фільму на Каннському кінофестивалі або богемної вечірки на честь завершення зйомок. Ну, й звичайно, ідеально підібрана назва - торік слова "помаранчевий" і "любов" були найбільш популярними.
Сюжет фільму, за словами його авторів, не матиме нічого спільного з політикою, крім кольору.
 |
Більше про сюжет майже нічого не відомо. Те, що вдалося дізнатися авторові цих рядків із власних джерел - любові заважають обставини у вигляді старого авантюриста-гравця, якого грає заслужений актор України Олексій Вертинський. (Останній, до речі, встиг засвітитися в усіх трьох "постреволюційних" фільмах, читайте його коментар наприкінці даного матеріалу.)
Якийсь стосунок до драматичних переживань героїв і їхнього розставання також нібито має СНІД.
У сценарії "Оранжлав" планувалася сцена зустрічі (розставання?) героїв на фоні групи людей з помаранчевими стрічками. Однак невідомо, чи буде вона в остаточній версії фільму. Тепер назву стрічки її автори пояснюють рудим волоссям виконавиці головної ролі .
Продюсери фільму - вихідці з Голівуду Аліна Панова і Володимир Хорунжий. На одному з найавторитетніших сайтів про світовий кінематограф "Незалежна база даних фільмів" можна знайти вичерпну інфу про обох - до "Оранжлав" Аліна працювала у США переважно художником по костюмах, а Володимир - композитором.
Серед творчого доробку Хорунжого - "Зоряні ворота", "Повернення живих мертвих", "Діти кукурудзи", телесеріали "Санта-Барбара" і "Зорро". Нещодавно до бази додано і файл на "Оранжлав", де американці зі слов’янськими прізвищами вже виступають як продюсери.
Режисер "Оранжлав" - киянин Алан Бадоєв, який до цього знімав переважно музичні кліпи (Сердючка, Авраам Руссо, "Алібі"). "Ми побачили, що він працює достатньо зріло", - коментують вибір режисера продюсери. Автором сценарія вказано того ж Бадоєва.
Судячи з наявної інформації, "Оранжлав" є чи не арт-хаусною мелодрамою. Більшу частину фільму знімали в павільйоні. Красиві кадри, напівмістична атмосфера, напружені емоції, мінімалістична музична лірика...
Не даремно ж основною "фішкою" фільму є його анонсоване висування на Каннський фестиваль у травні цього року. Лише після цього "Оранжлав" піде у світовий (так стверджують у прес-службі "Оранжлав") кінопрокат.
Гроші у створення "Помаранчевої любові" вклала компанія "Київ-Донбас". Спершу ішлося про суму в 5 мільйонів доларів, але потім називалася дипломатична цифра "від одного мільйону".
Наскільки відомо автору статті, жодних фінансових урізань під час фільмування не відбулося - "Оранжлав" зняли в суворій відповідності з календарно-постановочним планом. "Київ-Донбас" пов’язують із банками "Надра" та "Індекс-банк", до яких мав стосунок Віктор Тополов, нинішній 77-ий номер у списку блоку "Наша Україна".
В січні цього року представники "Київ-Донбас" спільно з продюсерами "Оранжлав" заявили про намір до грудня побудувати під Києвом "з нуля" сучасний кіновиробничий комплекс, де можна як самотужки знімати фільми, так і здавати виробничі потужності в оренду іноземним кіношникам.
Трохи про "оранжлавівський" саундтрек: якщо на презентації з нагоди завершення зйомок звучала Земфіра, то в міжнародній базі в якості композитора вказано "Слава Вакарчук". А за наявною у автора статті інформацією, у фільмі також може звучати музика вихідців з "Океану Ельзи" - колективу "Esthetic Education".
"ПОМАРАНЧЕВЕ НЕБО" або Реконструкція Майдану за участю Ромео, Джульєтти і Соцпартії*
Режисер-постановник: Олександр Кирієнко
Оператор-постановник: Улугбек Хамраєв (Росія)
Зірки: Ніколай Чіндяйкін (Росія), Віллі Хаапасало (Фінляндія)
Жанр: історія кохання (Продюсер Юрій Бутусов: "Мені б не хотілося характеризувати фільм банальним словом "мелодрама")
Слоган: "Революція - це кохання"
Вихід на екран: 2 березня 2006 року
Бюджет: 2,5 мільйона гривень
Інвестори: приватний бізнес, Соціалістична партія України
Продакшн: компанія "Синема"
Далі мова піде про фільм "Помаранчеве небо", який виходить у прокат вже 2 березня. А на перший день весни запланована його VIP-презентація, на яку запрошено чимало представників дипломатичного корпусу і основних героїв Майдану-2004 - від Ющенка і Рибачука до Мороза і Тимошенко.
Як повідомив "УП" продюсер "Неба" Юрій Бутусов, фільм розтиражований на 32 фільмокопіях - цього цілком достатньо для прокату в основних кінотеатрах міст-мільйонників, які є головним джерелом касових зборів.
Якщо прес-служба "Оранжлав" вважає свій фільм "сучасною історією Ромео і Джульєтти" (така відповідь надійшла на запит автора статті), то "Помаранчеве Небо" є тією ж шекспірівською історією на Майдані.
Головні герої, які знайомляться під час побоїща під стінами Центрвиборчкому 23 жовтня 2004 року, належать до протилежних таборів - студентка Київського університету, галичанка за походженням і прихильниця Ющенка Іванна (її грає українка Лідія Оболенська) і син київського губернатора Задухи Марк (росіянин Алєксандр Лимарєв, відомий телеглядачеві за серіалом "Солдати").
Несподівані почуття виривають Марка зі звичного життя - замість їхати на навчання за кордон він залишається на Майдані, хоч і без помаранчевої стрічечки.
Як бачимо, в основу сюжету покладена чутка, яка побутувала серед мешканців революційних наметів - нібито син губернатора і депутатки-"регіоналки" Андрій Засуха відмовився від батьків і живе на Майдані. Хоча мешканці засухівської вотчини - села Ковалівка - і заперечили цю чутку, вона залишилася вигідною для сценаристів, дозволивши їм поексплутувати ще й проблему конфлікту "батьки-діти".
Роль київського губернатора грає росіянин Ніколай Чіндяйкін ("Дальнобійники", "Каменська"). У Задухи є друг - командуючий внутрішніми військами Попов. У Попова є дочка Ася, яку теж грає росіянка і яка була дівчиною Марка до його знайомства з Іванною.
Ще є москвич Федір (фін Хаапасало із "Особливостей національного полювання") і "вічний революціонер" Валер’янович (Олексій Вертинський). Одне слово, подій чимало. "Фінал – завершується революція на Майдані, - говорять автори "Неба" про фільм. - Треба жити. А виходить, треба любити".
Сценарій "Помаранчевого неба" написали політичний журналіст Юрій Бутусов і Світлана Рудзинська. Бутусов також є виконавчим продюсером стрічки.
На питання, чому у фільмі так багато іноземних акторів, Юрій відповів так: "В Україні було важко знайти кіноакторів під типажі, які були нам потрібні - хто зайнятий, а кого просто немає. А з виконавицею головної ролі нам просто пощастило".
Оператор у фільмі - теж російький. Це Улугбек Хамраєв, відомий рімейком "Людини-амфібії. Він також є одним із найавторитетніших операторів рекламних кліпів ("Немирофф", "Балтика", "Тойота" тощо). Режисер - українець Олександр Кирієнко - досі знімав кліпи для музичного каналу М1, а також має досвід режисурування сіквелу "Королева бензоколонки".
Просування "Помаранчевого неба" досі не було занадто активним - увагу фільму приділяв в основному сайт "Цензор", головним редактором якого є все той же Юрій Бутусов. Очевидно, творці стрічки пішли стандартним західним шляхом - зовнішня реклама + трейлери на телебаченні.
Про інвесторів фільму говориться як про "українські бізнесові кола", однак на самому початку створення фільму інформація була іншою. Як повідомляли продюсери "Неба" тижневику "Кореспондент", гроші на зйомки виділили партії - Соціалістична і "Наша Україна".
В контексті "партійності" варто згадати генерального продюсера "Помаранчевого неба" Ярослава Мендуся - 18-го номера в партійному списку СПУ і головного радника Олександра Мороза. До речі, саме після депутатського запиту лідера СПУ київський мер санкціонував перекриття центральних вулиць Києва для зйомок "Неба".
Виникає закономірне питання - а чи не є "Небо" грандіозним передвиборчим проектом? Автори фільму переконують, що його вихід на екран за кілька тижнів до 26 березня не є партійним завданням.
"По-перше, щоб не перевищити кошторис, ми повинні були зробити й запустити фільм протягом півроку, - говорить Юрій Бутусов. - По-друге, цікавість до позаторішніх подій в суспільстві збереглася і вихід фільму напередодні виборів посприяє збільшенню глядацького інтересу до стрічки".
Позірна скромність бюджету компенсувалася "адмінресурсними" можливостями продюсерів. Їм вдалося залучити до фільмування техніку і особовий склад міліцейських спецпідрозділів - автори фільму обіцяють чуттєву сцену любовного зізнання на фоні загону "Барса", який у повній амуніції розгортає бойові порядки.
Крім цього, знімальна група "Неба" отримала дозвіл на кінозйомки під час святкування річниці початку подій на Майдані незалежності 22 листопада 2005 року. Безкоштовна мільйонна масовка, на фоні якої головна героїня "Помаранчевого неба" вручає квіти Віктору Ющенку.
Саундтрек: "Океан Ельзи", харківський колектив Luk, київський "Тартак" і легенда грузинського джазу Ніно Катамадзе.
"ПРОРВЕМОСЬ!": перший український бойовик від "ПРЕ" і "5-го каналу"*
Режисер-постановник: Vanya Ivan
Оператор-постановник: Анатолій Сахно
Зірки: немає, зате є "народні актори"
Жанр: гостросюжетна пригодницька стрічка
Слоган: "Люди вміють літати"
Вихід на екран: 9 березня 2006 року
Бюджет: близько 2 мільйонів доларів
Інвестори: "5-ий канал"
Продакшн: кінокомпанія "ПРЕ продакшн"
"Прорвемося!" ми зберегли наприкінець даного матеріалу, хоча творці саме цього фільму першими заявили про створення фільму "про революцію".
Стрічка заслуговує особливої уваги, оскільки вона, на відміну від попередників, є чи не стовідсотково вітчизняним проектом. Тому розглянемо даний продукт більш детально.
 |
| Афіша фільму |
Як не дивно, але "Прорвемось!" поки що є найменш розкрученим брендом з усіх трьох "постреволюційних" фільмів. Дивно тому, що про свій намір зняти повнометражний блокбастер колектив "ПРЕ" оголосив ще у квітні минулого року на досить пафосній прес-конференції в кінотеатрі "Батерфляй-Ультрамарин". Про "Оранжлав" стало відомо влітку, а про "Помаранчеве небо" - восени 2005-го.
"ПРЕ продакшн" разом із рекламною агенцією "Вавілон" організувала нестандартну і ефективну систему просування брендів "ПРЕ" і "перший український блокбастер" – низку "народних" конкурсів і акцій - "Народний актор", "Народний сценарій", "Народний саундтрек" тощо.
Згідно з прес-релізом кінокомпанії, участь у цих акціях взяли понад 10 тисяч людей. Далі алгоритм простий – створюється база директ-мейлу – і цим людям постійно нагадується про "перший український блокбастер". Якщо врахувати ще й членів сімей, то отримуємо 30 тисяч потенційних глядачів.
Зосередившись на просуванні назви кінокомпанії, "ПРЕ" втратило піар-позиції перед іншими виробниками. Навіть журналісти думали, що кінокомпанія "ПРЕ" знімає один із двох "помаранчевих фільмів", які водночас є блокбастерами. Що вже говорити про потенційних споживачів!
З іншого боку, хід "ПРЕ" є непоганим. Вони максимально дистанціювалися від помаранчево-революційної тематики, і зараз просувають "Прорвемося!" (ще три тижні тому про цю назву ніхто нічого не чув) не як фільм про кохання на фоні помаранчів, а як все той же "перший український блокбастер".
В рекламному трейлері зовсім немає і натяку на революцію, зате на всю потужність експлуатуються близькі і зрозумілі кожному глядачеві теми дружби, взаємовиручки, смерті, кохання і зради.
"Не треба нас змішувати з "помаранчевими" фільмами, - попросив "УП" представник "ПРЕ продакшн", який побажав залишитися невідомим. - В жодному нашому прес-релізі ви не знайдете слово "помаранчева революція". Там написано "події осені 2004 року".
Продюсер фільму - Іван Кравчишин, який, маючи кінорежисерську освіту, тривалий час працював на телебаченні ("Післямова", "Закрита зона"). Він же є режисером "Прорвемось!", тільки під псевдонімом.
"Самої революції у фільмі не буде. Просто фабула розгортається в той час, і події позаминулого року проходять повз героїв, - говорить Іван. - Ми не знімаємо фільм про Майдан, наш сюжет розгортається ДО Майдану. Про революцію все сказано позаторік на "5-ому каналі" – там була цілодобова трансляція. Я не думаю, що можна зняти щось красивіше за ці документальні кадри".
Відмовившись від революційності, Кравчишин відмовився і від претензій на лаври Канн і Берлінале. "Ми робимо не фестивальне кіно, - сказав він "Дзеркалу тижня". - Ми робимо видовищне кіно".
Щодо видовищності, то вона має бути неабиякою, якщо врахувати, що з 42 знімальних днів 15 було присвячено піротехнічним та іншим трюкам. Сюжет, наскільки дозволяють зрозуміти репортажі на сайті "ПРЕ", теж є видовищним, а не революційним - молоді екстремали-парашутисти їдуть з Києва кудись у провінцію, щоб порятувати свого друга. По дорозі їх чекає купа випробувань - від випадкового кохання до загибелі товариша.
Є в репортажах і трошки революції, але незрозуміло, яка її частина втрапить у фільм після монтажних ножиць. Одне слово, суміш і детективу, і трилеру, і мелодрами, і бойовика, і комедії, навіть музичні номери є.
Серед авторів сценарію можна зустріти знайомі в журналістських колах прізвища - це кореспондент УНІАНу Андрій Гарасим і колишній політичний оглядач тиженвика "Контракти" Павло Солодько. Свого часу кожен із них видав по художній книжці.
Що ж стосується творчої групи, то, судячи з інфи на сайті "ПРЕ", Івану Кравчишину вдалося зібрати довкола себе цвіт останніх випусків профільних факультетів Інституту кіно, телебачення і театру ім. Карпенка-Карого - навіть на посаді "завідуючого хлопушкою" у "ПРЕ" працює людина, яка має міжнародні нагороди за короткометражки.
Директором "Прорвемось!" є корифей вітчизняного кіноменеджменту - екс-замдиректора студії ім.Довженка Лариса Халяпіна. Перед приходом у "ПРЕ" вона була українським продюсером китайського поетичного бойовика "Дім літаючих кинжалів", який знімався у Карпатах.
"Відсутність іноземної сторони – принципова позиція "ПРЕ продакшн", - сказав для УП режисер-постановник. - Ми знімаємо перший український блокбастер, тому все в нас є вітчизняним – автори, актори, музика, інвестори. Ми доводимо, що і в Україні можна своїми силами робити якісні фільми з цікавої історією, яку будуть дивитися всі. Заважає тільки те, що напередодні виборів світ розділився навпіл".
Те, що у "Прорвемось!" нема зірок, тільки на руку фільму, вважають у "ПРЕ". Мовляв, засвічені в рекламі і серіалах актори нам не потрібні, ми запалимо свої зірки. Серед відомих глядачеві облич - тільки вже згаданий Олексій Вертинський, який грає головного негативного героя.
Впізнати також можуть Вікторію Смачелюк (головна жіноча роль), яка вела українську версію "Форту Баяр" і Тараса Бобелюка (роль чиновника), якого телеглядачі знають з реклами "Львівського" про принцесу, яка ні за кого не вийшла заміж. Серед акторів навіть є шість народних, які досі не знімалися в кіно! Щоправда, це переважно епізодичні ролі – наприклад, шахтарів, які їдуть голосувати.
"Прорвемось!" - єдиний наразі фільм, який ще з липня минулого року має свій сайт www.pre.com.ua, причому це не стандартний кіносайт штибу "про фільм-фотогалерея-актори-автори-форум", а сторінка саме кіностудії "ПРЕ продакшн".
Там можна знайти вичерпну інфу про творчу групу і конкурси, а також репортажі з майданчику і новини про кінопроцес – від роботи гримера до ньюансів озвучки і монтажу. На жаль, після завершення зйомок сайт зосередився не на деталях кінопроцесу, а на передруках іноземних, переважно російськомовних, новин світового кінематографу.
На широкий екран "Прорвемось!" вийде увечері 9 березня, тиражем у 30 фільмокопій. Тоді ж очікується прем’єрний показ у кінотеатрі "Батерфляй-Ультрамарин".
Усвідомлюючи, що власник головного інвестора фільму є 33-им у списку "Нашої України", ми поцікавилися, чому стрічка виходить у прокат за два тижні до виборів.
"Є дві причини. По-перше, тому що зараз паралельно виходить потужний російський блокбастер, і"ПРЕ" проводить нашу рекламну компанію паралельно з ним. Так дешевше, - пояснює Іван Кравчишин. - По-друге, зараз так багато говориться про вибори і виборчі технології, що ця вся реклама теж сприятиме розкрутці нашого фільму".
У фільмі звучатимуть київські гурти "Вася Клаб" і "Брати Карамазови", полтавська "Арахнофобія", легендарна народна капела "Древо" з Пирятина та інші українські музиканти.
Завершивши "Прорвемось!", кінокомпанія взялася за виробництво подальших фільмів. За словами Івана Кравчишин, зараз "ПРЕ продакшн" працює над наступними трьома картинами – молодіжною комедією, містичним трилером і мелодрамою.
Фільми є. Давайте їх дивитися!
У кінематографістів є приказка "Екран усе покаже!". Тож оцінювати фільми з точки зору художньої якості і глядацьких уподобань будемо після відвідувань кінотеатрів.
Ми поцікавилися у актора "Молодого театру" Олексія Вертинського, який знімався в усіх трьох фільмах, про його враження від зйомок і його оцінку перспектив вітчизняного кінематографа.
- Спершу зауважу, що про фільми судити не можу, оскільки ще їх не бачив. Революційні події детально описувалися тільки в "Помаранчевому небі". Там я грав такого собі професійного революціонера, який вічно живе на мітингах, впливає на долю головних героїв і зрештою теж знаходить на Майдані на тлі загальної любові свою любов.
Роль мені дісталася випадково, оскільки спершу на неї затвердили росіянина Андрія Красько, а він не зміг. Продюсери взагалі хотіли, щоб абсолютну більшість ролей виконували москвичі.
"Оранжлав" не торкається теми революції і краєм. Там я виконую роль негідника, який міцно закручує сюжет між двома героями. Крім нас трьох і масовки, в "Оранжлав" більше й героїв майже немає. Там дуже гарний оператор Слава Пілунський, і його бажання зробити кадр краще й емоційніше завжди приваблювало мене.
А в "Прорвемось!" я є гнидою найсправжнісінькою. Нібито рафінований інтелігент, але під його обличчям ховається ще те падло, яке влаштовує пастки головним героям. У цьому фільмі були якісь зйомки, пов’язані з виборами, але я там участі не брав – мої дії відбувалися у палаці- лігві головного негативного героя. Себто мене.
Де було цікаво? Та в принципі всюди, і всюди по-різному. У Бадоєва мені сподобалися напівмістичні інстонації і світлове вирішення кадру, у Кирієнка – епічність його різнокольорового полотна, у Кравчишина цікавими були експромти на майданчику. Часто змінювався сценарій – сцена ніби вже й вивчена, аж раптом тобі пропонують її по ходу переграти.
Якщо ж говорити про якусь загальнонаціональну тенденцію, то я її не бачу. Немає спільної тактики ні в кого. В мене іноді з’являється відчуття, що ми й далі варимо борщ, який почали варити ще наші бабусі з дідусями.
*підзаголовки після назви фільмів є точкою зору автора статті
Читайте також
Вампіра Костю побили під час зйомок в Києві
