Людина, яка створила "Нічну варту". Частина третя
Продовження. Початок читайте тут:
Люди, які створили стиль революції. Частина перша
Люди, які створили стиль революції. Частина друга
У третій частині наших інтерв'ю говоримо з людиною, яка, можливо, не допустила масових провокацій у Києві.
Олександр Попов придумав і втілив у життя "Нічну варту" - мережу активістів, яка запобігала погромам і провокаціям на виборах і стежила за дотриманням законності працівниками дільничих виборчкомів.
Олександр Попов: "На минулих виборах у нас було 200 добровольців і 70 автомашин. Всі досі згадують той адреналін"
Хто: Олександр Попов (нік в інтернеті – DADDY), 48 років, народився і живе в Києві, у 2004 і 2006 роках - керівник комерційного відділу телекомунікаційної компанії "Укртелепорт". Член НСНУ з липня 2005 року.
Що зробив: організував у Києві "Нічну варту" – мобільну мережу активістів, яка стежила за дотриманням порядку на виборчих дільницях і в столиці, збирала інформацію про порушення і запобігала провокаціям.
- Як ти втрапив у політику?
- Після акції "Україна без Кучми!", десь у 2001 року я став дописувачем на Вільному форумі сайту "Майдан", спілкувався з колегами спершу в інтернеті, а потім - в реалі.
- Страшно не було за власний бізнес?
- Ні. Власне, й вибору не було. Підприємництво у країні, якою керує колишній рекетир - це не підприємництво. Одні з наших клієнтів - фірма зі сходу - з неприхованим мазохістським задоволенням розповідали, як їх "прибивали" донецькі бандити.
Це задоволення було настільки страшне - нас принизили, відібрали бізнес, але частину грошей залишили! - що я вирішив зробити все, аби не допустити подібного.
Я часто спілкувався з людьми, які відбували покарання за кримінальні злочини. У них абсолютно специфічна психологія - не гарна і не погана, просто інша. Тому я і взяв активну участь у тому, що відбувалося.
- А твої партнери по бізнесу?
- Участь брала вся фірма, на чолі з гендиректором. Той розіслав внутрішньою поштою повідомлення приблизно такого змісту: у зв'язку зі складною політичною ситуацією в країні співробітники мають право брати участь у прогулянках на свіжому повітрі.
А сам гендиректор очолював одну з ДВК у Києві, і, завдяки добрій роботі, його дільниця дала один із найкращих результатів.
- Як же виникла "Нічна варта"?
- Десь за три тижні до першого туру ми з дружиною гуляли центром, намагаючись знайти місце, де не палять, і пообідати. Під час цеї прогулянки я раптом зауважив на вулицях і в закладах харчування чимало хлопців з зовнішністю, більш характерною для 90-их років - спортивні штани, шкірянка і дуже коротка зачіска. І розмовляють так, як "на таборі" - голова до голови і неголосно.
Потім у "Картопляній хаті" на Софіївській зауважив кількох "бригадирів" - шкірянки довші, брюки, барсетки і мобільні телефони. Видно було, що в закладі вони вперше і їм тут подобається - вони розглядалися і з цікавістю, пробували досі незнайомі блюда.
І постійні дзвінки: "стійте, де стоїте", "їдьте на квартиру" тощо.
Тобто напередодні виборів у Київ звозили людей зі специфічним досвідом. Я прийшов увечері і написав про побачене на Вільний форум із заголовком "Прихована загроза".
- І з цього все почалося?
- Через кілька днів була чергова зустріч активістів у реалі і я - як людина, котра побачила проблему - запропонував адекватне її вирішення.
Так з' явилася ідея мобільної групи - екіпажу легкової автомашини у складі водія, оператора з камерою, журналіста або людини з посвідченням журналіста і диктофоном, людини з юридичним досвідом і п' ятого учасника для фізичного захисту.
Завдання такої групи - курсувати по заданому району від дільниці до дільниці, скоординувати дії активістів біля дільниць, стежити за дотриманням законності виборчого процесу і відповідно співпрацювати з пресою, депутатами і правоохоронними органами. Я повісив на сайт звернення до активістів і ми отримали чимало відгуків.
- Яким був механізм співпраці цих добровольців?
- Для взаємодії мобільних груп їм потрібен диспетчер і точка входу в інтернет для оприлюднення інформації. Однією з таких точок входу став офіс нашої фірми - у нас був супутниковий інтернет і у випадку відключення телефонних мереж ми б без проблем оновлювали сайт через супутник.
На сайті ще були вивішені телефони "гарячої лінії" "Майдану", куди міг подзвонити кожен бажаючий і викласти свою інфу. По Києву було зроблено кілька точок входу для операторів "гарячої лінії", і мобільні групи могли оприлюднювати свою інформацію через них.
Там і резервний диспетчер передбачався. Щось схоже на таксі - ми навіть цікавилися придбанням списаних з таксопарків радіостанцій цивільного зв' язку, але це було занадто дорого, тому зосередилися на мобільному.
- А якби відключили мобільних операторів?
- Ми були готові й до цього - більшість активістів закупила собі резервні картки "Голден телекому" - чомусь вважалося, що відключать мережі тільки двох найбільших операторів - UMC і "Київстару". Наскільки я знаю, тоді навіть політичні партії масово закуповували голденівські пріпейд-картки "Юні".
Наші активісти мали з собою листки з усіма роздрукованими телефонами колег, в тому числі і резервними. Також у "Нічної варти" було кілька рацій (їх виділили активісти, які захоплюються гірським туризмом) і спецрезервний (сміється) канал зв' язку - четверо велосипедистів, частина з яких свого часу організовувала київські велоакції "Критична маса". У випадку тотального відключення всього-всього ці люди мали стати швидкими "гінцями" між ЦВК, мобільними групами і місцями виходу в Інтернет.
- У першій частині інтерв' ю "Люди, які створили стиль революції" мої співрозмовники акцентували на тому, що значну роль у подіях осені 2004 році відіграв мережевий принцип побудови залучених у події структур. Але "Нічна варта" - це не мережа, а прямо армія якась...
- Зовсім ні. Чітким є лише завдання. Все інше - на розсуд групи. Зверніть увагу на організацію зв' язку: кожна група могла повідомляти інфу через диспетчера, через "гарячі лінії", через знайомих новинарів, через знайомих у сусідніх групах...
Так само і отримувати - від диспетчера, знайомих, людей біля дільниці, прямо з сайту через WAP-версію. Тобто інформацію не можна було обмежити - вона рухалася якими завгодно каналами.
І якщо на Нивках намагалися винести бюлетені або поруч із дільницею збиралися бандюгани, то місцеві активісти знали про це з сайту, а до чергової мобільної групи під'їздило ще кілька наших машин. І таким чином біля дільниці могло зібратися кілька десятків людей - наші з камерами довкола ходять, місцеві ротвейлерів вигулюють.
Бандит десять раз подумає, перш ніж погром влаштовувати. Це, до речі, якраз і є один з головних принципів мережі - у випадку потреби всі мобільні групи протягом 10-15 хвилин могли зібратися в одній точці, тоді як опоненти були чітко закріплені за дільницями. І кілька разів така взаємодія нас дуже виручала.
- Скільки людей відгукнулося на ваш заклик?
- На першому турі у "Нічній варті" було близько 50 людей і 9 автомобілів. Багато хто відгукнувся на заклик вийти охороняти свої дільниці з настанням темряви - таке собі стаціонарне чергування, і одним із завдань мобільних груп було морально підтримувати тих, хто вийшов до своїх дільниць.
З іншого боку, ці люди самі казали про проблеми, або ж повідомляли про них через "гарячу лінію". Раз подзвонила якась тітонька, ледь не плакала, кричала "Приїдьте на Жилянську, подивіться, що тут робиться!"
Там до третьої ночі не рахували бюлетені, і ми приїхали, тиснули своєю присутністю, аж доки не провели машину з бюлетенями аж до ТВК. Те, що це працює, було очевидно - і на другий тур у нас уже було більше 20 автомобілів і 120 добровольців. Тоді ж з'явилася назва "Нічна варта".
- Це пов'язано з відомим фільмом?
- Така назва була в аналогічної передвиборчої ініціативи в Сумах. І звідкись - здається, львів'яни передали - взялося дві сотні нарукавних пов'язок із зображенням ока і написом "Нічна варта".
Вони широко використовувалися в ті дні, коли в Київ звозили силоміць мобілізованих найманих працівників зі сходу. Тоді "Нічна варта" стежила за пересуванням цих людей - а також силовиків - і оперативно оприлюднювала достовірну інформацію про це.
Одне слово, досить швидко наше скромне починання стало модним і популярним - на третьому турі "Варта" нараховувала 70 автомашин і 200 людей. На один екіпаж припадало вже тільки 4-5 дільниць.
Довелося навіть робити два диспетчерських центри - один для правого, а інший для лівого берега. І що показово - на третій тур, крім середнього класу, до нас почали приєднуватися колишні військові.
- Навіщо ви стежили за тими, кого привозили "за Януковича"?
- Це була, користуючись радянською військовою термінологіією, система попередження. Наші екіпажі стояли на в'їзді в місто або на станціях, де скупчувалися поїзди з мобілізованими.
Таким чином ми:
а) знали, який контингент (шахтарі, кримінальники, перевдягнені менти) знаходився в поїздах чи автобусах,
б) контролювали їхнє переміщення містом, в) здійснювали психологічний тиск.
Уявіть себе на місці бригадирів – постійно довкола різні авто з камерами, весь час стежать, супроводжують...
Було навіть так, що машина з помаранчевою символікою, яка супроводжувала колону з автобусами від Окружної дороги, під'їздила на стоянці до головного автобуса, хтось з екіпажу заходив всередину і казав коротеньку промову: "Від імені киян вітаємо шановних земляків у місті-герої Києві, бажаємо гарно відпочити і сподіваємося, що ваше перебування не затьмарять неприємні ексцеси".
- Чи співпрацювали ви з партіями і міліцією?
- Звичайно, ми не чинили самосуду. Першим завданням після приїзду на дільницю було познайомитися з правоохоронцями. Партії нас підтримували документами або своїми активістами, але нечасто.
Ми взагалі були надзвичайно толерантні – під час третього туру якусь мобільну групу прихильники Януковича викликали на Печерськ, де комісія була абсолютно "помаранчева", і звернули увагу на те, що конверти з бюлетенями були незапечатані. Наші змусили членів ДВК здійснити операцію по закону.
- Чи отримував хтось із активістів "Нічної варти" або новинарів "Майдану " винагороду за пророблену роботу?
- Все було на пожертви. Хтось міг виділити 100 гривень на бензин для мобільних груп, але не більше. Винагородою був програш провладного кандидата і – особливо, - самі емоції. Досі багато хто з активістів з ностальгією згадує ті адреналінові дні.
- Списки визначено. За кого голосуватимеш і чому?
- За "Нашу Україну". Не ТОМУ ЩО (с) там є якісь привабливі особистості (вони там є, але падлюк там теж вистачає), а тому що я вважаю за потрібне підтримати мого Президента. На жаль (завдяки саме тим падлюкам у партії) я можу реально зробити це тільки шляхом виборів, хоч колись мав намір активно попрацювати у команді.
- Чого ж ти не пішов туди?
- Варто б було іти, якби все у нашій сучасній політиці не вирішували б гроші. Активіст з незначними фінансовими можливостями у політиці може займатися тільки одним: безкоштовно працювати під час виборів. ВСЕ. У "мирний" час він – активіст – нафіг нікому не потрібний - це час панів депутатів з товстими гаманцями, на Мерседесах і з охороною.
- Твоя думка про те, що зараз на всіх телеканалах – газ, відставка уряду тощо?
- Знаєш, у мене достатньо специфічний погляд не тільки на ці дві події, а взагалі на розвиток політичних подій після перемоги президента.
Майже всі загострення, кризи, відставки, що відбувалися за цей рік я схильний відносити за рахунок діяльності у нашій країні агентури ФСБ, яка втілює у життя ретельно розроблений, послідовний план дестабілізації життя в Україні, підриву існуючого ладу та заміни президента на суто проросійського політика, налаштованого на інтеграцію України в ЄЕП та союзну державу Росії та Білорусі.
Мене можна звинувачувати у конспірологічних фобіях, але, як кажуть художники: я так бачу.
- Цього тижня була річниця інавгурації. Чим вона відрізнялася від річниці революції?
- Річницю революції я чекав. Я чекав на свято, на зустріч з товаришами по Майдану, по "Варті". Я хотів побачити і почути Президента. І дуже боявся провокацій. На щастя, майже всіх несподіванок організаторам річниці вдалося уникнути.
Але особисто я Президента не почув, на жаль – ходив за коньяком. А коли виступала Юля, то я вже коньяку попив і мені було не цікаво (сміється), бо поряд зі мною стояли і пили коньяк чудові, чарівні дівчата і чудові, розумні хлопці з сайту Майдан.
Щодо річниці інавгурації. Так – це певна межа для підбиття короткострокових результатів. Я не маю права говорити від імені суспільства, чи середнього класу, чи ще когось.
Я скажу від себе: я задоволений, я не помилився у своєму виборі, у своїх сподіваннях. Так, можна б було зробити більше, але дивись мої попередні коментарі – я вважаю, що нашому Президенту, нашій країні дуже й дуже сильно заважають деякі наші закляті друзі.
