Народжена в США: Перша леді України

Вихована в Чикаго в родині емігрантів Катерина Ющенко завжди дорожила своїми традиціями. Тут дружина українського президента щиро говорить про небезпеки, які становить для її родини "ще хистка" демократія.

Батьки Катерини Ющенко емігрували в Сполучені Штати в 1956 році аж ніяк не за бажанням, а через війну і голод.

Ні для кого не стало сюрпризом те, що в 1992 році 29-літня економіст переїхала в Київ; не стало, можливо, і те, що її тягло до її майбутнього чоловіка, Віктора Ющенка, коли вона зустріла його в 1993. (Вона була менеджером міжнародної бухгалтерської фірми; а він був головою Національного банку України). П'ять років потому вони одружилися і зараз у них троє маленьких дітей: Софія (6 років), Христина (4 роки) і Тарас (1 рік).

Торік родина Ющенків стала відомою міжнародному співтовариству, коли Віктор брав участь у президентських виборах і був близький до програшу на користь проросійського кандидата. Коли виявилася імовірність масових фальсифікацій, українці усього світу об'єдналися на його підтримку, що пізніше отримало назву помаранчева революція.

Під час виборчої кампанії, Віктор дуже сильно занедужав, пізніше поставили діагноз отруєння діоксином – яке нібито організували його опоненти. Він пережив удар і виграв у повторному голосуванні в грудні, однак він усе ще відновлює своє здоров'я і зовнішній вигляд. (Одним з наслідків отруєння є видозміна шкіри).

Політична й особиста боротьба Ющенка змінила уявлення про Україну в кращий бік у всіх галузях, навіть у моді: у цьому сезоні Жан Поль Готьє заявив, що його лінія от кутюр була навіяна Україною, і пані Ющенко була почесною гостею на його показі. Безперечно, у свої 44, Катерина Ющенко широко крокує і допомагає своєму чоловіку переписувати історію.

ХБ: Чи можете Ви нам сказати, що насправді сталося з отруєнням вашого чоловіка?

Катерина Ющенко: Розслідування досі триває. Особисто я дуже боялася, що щось може статися, тому що та зміна, яку уособлювали Віктор та його команда, була дуже загрозливою для старого режиму. Багато людей писали нам листи зі словами: "Будьте обережні. Щось може з ним трапитись". Я вірю, що саме Бог та молитви мільйонів людей уберегли його від смерті.

На щастя, його здоров'я стабільно покращується, до нього повертається його колишня сила, його колишній вигляд, і ми маємо дуже велику надію, що через рік чи два він буде такий же красивий, що і раніше. Батько мого чоловіка вижив навіть будучи в Аушвіці та інших концентраційних таборах. Я гадаю, що одна з причин того, що Віктор вижив, це те, що він походить з такої родини.

ХБ: Чи було це кохання з першого погляду для Вас та Вашого чоловіка?

з родиною

Катерина Ющенко: Тепер він каже, що саме так і було. Але мені здається, що це було велике захоплення з першого погляду, яке з часом переросло у велике кохання... Я пам’ятаю, як була вражена тим, як багато він знає про економіку та світову фінансову систему. Але що також мене вразило – це його бажання вчитися, його бажання ставити питання. Він був молодим, динамічним та дуже патріотичним.

ХБ: Чи було для Вас складно оселитися в Україні?

Катерина Ющенко: Ні, тому що росла наче в двох світах. Мої батьки були дуже вдячні Сполученим Штатам за те, що тут їх прийняли, але все одно вони зберігали свої традиції. Вдома розмовляли українською. Я росла з думкою, що одного дня я повернусь сюди.

ХБ: В чому, на Ваш погляд, різниця між українцями та американцями?

Катерина Ющенко: Насамперед в тому, що українці мають більшу схильність до традиціоналізму, формалізму. Українська жінка буде більше звертати увагу на свій одяг, ідучи до магазину, чи на прогулянку до парку. Вони взує взуття на високих підборах, вона накладе макіяж. Багато уваги приділяється одягу. Спочатку я намагалась протистояти цьому, але з часом починаєш пристосовуватись до країни, в якій ти живеш, і я почала все більше і більше думати про мій одяг.

Також в тому, що США – країна багатокультурна; ти звикаєш до їжі та музики з інших країн. Україна має свою власну історію, свою власну культуру, свою власну кухню, свою власну музику. Коли українці збираються разом, для них не є незвичайним співати дві години пісень, які знають усі.

ХБ: Як Ви навчили своїх дітей американським традиціям?

Катерина Ющенко: Ми часто святкуємо Різдво, День подяки так, як я пам’ятаю, ми святкували їх вдома. Мені завжди подобалась ідея такого дня, коли всі збираються за столом та дякують Богу за те, що вони мають.

ХБ: Як дитинство Ваших дітей відрізняється від Вашого?

Катерина Ющенко: Я, наприклад, ніколи не подорожувала – я вперше побачила океан в 19 років. Ми ніколи не ходили до ресторану: в основному, ми залишались вдома. Мої діти, з одного боку, мають можливості всюди подорожувати, зустрічати нових людей, вивчати багато мов.

HB: За чим ви найбільше сумуєте в Америці?

Катерина Ющенко: За свободою просто сісти у машину та поїхати кудись. Коли я приїжджаю до Америки, перша річ, яку я роблю – беру в аренду машину, вмикаю радіо та їду годинами. Я нервуюсь, коли сиджу за кермом в Україні чи будь-де в Європі. Можливо, я просто не звикла до такого стилю керування автомобілем. І тепер, в нашому теперішньому становищі, ми маємо водіїв.

HB: Як виглядає типовий день першої леді?

Катерина Ющенко: Коли ми не зайняті офіційними заходами, я керую фондом, який започаткував мій чоловік (Україна 3000), аби підтримувати українське мистецтво, культуру та історію. Ми хочемо знайти партнерів за кордоном, таких як лікарні та університети, які зможуть працювати з нами, аби покращити нашу медичну систему. Ми також хочемо налагодити партнерські стосунки з бізнесом, церковними групами та молодіжними групами, щоб разом покращити соціальний добробут України.

HB: Як ви поєднуєте роботу першої леді та материнські обов’язки?

Катерина Ющенко: Я завжди прокидаюся вранці, щоб одягти моїх дочок та відвезти їх до школи, а також я проводжу деякий час із моїм сином. Ввечері та у вихідні ми з чоловіком завжди намагаємося якомога більше часу проводити з дітьми. Якщо ми маємо офіційні обов’язки, ми намагаємося залучати до цього дітей.

HB: Які приготування, аби виглядати вродливою та стильно одягненою, ви робите напередодні державних заходів?

Катерина Ющенко: Коли мій чоловік переміг на виборах, я зустрілася з багатьма українськими дизайнерами, яких я раніше знала, я відвідувала українські заходи моди роками, і я попросила кожного дизайнера зробити мені різні речі, вечірні сукні та костюми. Зібраний новий гардероб був надзвичайний; це був обов’язок, проте приємний.

з Готьє

Цікаво, минулого травня я зустріла Жана Поля Готьє у Києві. Він увібрав український дух в своїй останній колекції і продемонстрував усьому світу багатство української культури та традицій. Я б змогла одягти три чи чотири наряди з його колекції.

Коли я вирішую що вдягти на якусь подію, то думаю, яку країну і яких людей ми будемо приймати. Якщо я одягаю вбрання не українського дизайнера, я завжди намагаюся додати щось українське: брошку, зроблену місцевим майстром, щось історичне, або принаймні додати помаранчевого. На додаток, мені допомагають зробити зачіску та макіяж.

Коли ми приймаємо іноземних гостей, або коли їдемо за кордон, я завжди багато думаю про подарунки. Ми з чоловіком глибоко переконані, що ми маємо дарувати людям те, що дозволить їм краще зрозуміти нашу культуру.

HB: Як ви думаєте, що ваш чоловік залишить після себе?

Катерина Ющенко: Те, що він вчив людей, що вони можуть відстояти свої права, що вони й зробили, та сподіватися на їхнє майбутнє. Можна сказати, що минуло 1000 років, щоб це сталося.