Віце-прем'єр з питань адміністративної реформи Роман Безсмертний. Неофіційна біографія
П'ятниця, 4 лютого 2005, 19:47
39 років. Народився 15 листопада 1965 року в селі Мотижин, Макарівського району, Київської області.
Освіта: у 1990 році закінчив Київський педагогічний інститут, історичний факультет, вчитель історії. Кандидатська дисертація "Соціально-політичний устрій українського суспільства (концепція Донцова)" в Інституті національних відносин і політології НАНУ, 1997 рік.
Сім'я: одружений, донці Лілі 16 років.
Хоббі: любить доглядати за рослинами.
Кар'єра: Починав вчителем історії Бородянської школи на Київщині.
У 1994 висуванцем від УРП він виграв вибори у 220 виборчому окрузі. Активно проявив себе Безсмертний під час роботи над конституційним договором, після чого впав в око президенту Кучмі.
У грудні 1996 Кучма нагородив Безсмертного орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.
З січня 1997 року по квітень 2002 року – він постійний представник президента Кучми у парламенті.
На виборах 1998 Безсмертний відмовився від компанії праворадикалів і пройшов до парламенту, будучи 11 номером провладної НДП. У 1999 він був серед активістів НДП, які висували Кучму на другий строк. Також він брав активну участь у президенській кампанії, за що після перемоги ще раз отримав звання постпреда.
У період касетного скандалу Безсмертний був одним з найактивніших захисників Кучми.
28 листопада, після того, як Мороз звинуватив Кучму у причетності до вбивства Гонгадзе, Безсмертний заявив, що "у черговий раз парламентарі й усі присутні на пленарному засіданні стали свідками використання парламентської трибуни для необґрунтованих звинувачень з метою створення на їхньому тлі власного політичного іміджу".
Безсмертний також відзначив, що самі по собі такі звинувачення "містять ознаки злочину, покарання за яке передбачене чинним законодавством". При цьому постпред Кучми закликав усіх до толерантності і виваженості.
Коли ж країна вперше побачила звернення Мельниченка, Безсмертний заявив, що запис зроблено в Україні, про що свідчать меблі в інтер'єрі. На семінарі для регіональних ЗМІ, він назвав касетний скандал "провокацією, спрямованою на те, щоб завдати удару по парламентській більшості і міжнародному іміджу держави". Особливу цікавість у Безсмертного викликало питання - "де той мішок, що фінансує це?".
Яким же було здивування усіх, коли в 2001 році Безсмертний опинився в одній команді з Ющенком. Кажуть, що зблизилися майбутній президент і Безсмертний завдяки причетності до своєрідної касти, що об’єднує людей, які мають прямий доступ до президента. А ще, можливо, допомогло українофільство.
Олег Рибачук про перехід Безсмертного до Ющенка розповідав так: "Роман Петрович прийшов до президента й чесно сказав, що йде з АП. Це досить показовий учинок: людина визначилася й пішла. В "безперспективний проект", як ви називаєте "Нашу Україну". І цей його вчинок заслуговує поваги.
Він мав серйозний політичний капітал і міг жити безбідно й спокійно. А він усе поставив на карту, і поки не відомо, виграє вона або програє. Тому всі натяки на "таємну місію" Безсмертного в штабі Ющенко я просто не сприймаю. У Романа Петровича дійсно є минуле, але він чесно з ним розстався", - сказав він в інтерв'ю Київському телеграфу.
У квітні 2001 Безсмертний голосував проти визнання незадовільною роботу уряду Ющенка.
У січні 2002 Безсмертний змінює парламентську прописку з НДП на ПРП і стає керівником передвиборчої кампанії Ющенка, потіснивши навіть Петра Порошенка.
"Декому могло б здатися, що Безсмертний біжить попереду "ющенківського" паровоза, якби не було зрозуміло, що пан Роман є тим локомотивом, без якого наступальний рух такого великого потяга, як "Наша Україна", був би навряд чи можливий", - писала про нього Україна молода.
"Безсмертний значно радикальніший за основну масу депутатів від "НУ", але це не його біда, а їхня вигода. З такими, як він, спільний знаменник "Нашої України" стає віддаленішим від Банкової та фракцій "Єди" і ближчим до тих, для кого майже не соромно вибороти владу. Безсмертний бореться. Зараз він — не просто активний "зв'язковий" між іншими опозиційними силами та блоком Ющенка, а й потужне джерело протестного креативу", зазначала близька до Ющенка газета.
Загалом Безсмертний славиться педантичністю, в нього порядок на столі та в голові, він інтроверт і віддає перевагу роботі з паперами. Працюючи керівником штабу Ющенка в 2003-на початку 2004 року, Безсмертний прославився нарадами, які тривали по вісім годин. Водночас звичка самостійно ухвалювати рішення і зав'язувати вирішення всіх питань на собі відштовхнула від Безсмертного фінансове оточення Ющенка.
У лютому 2004 року Безсмертний став жертвою історії зі зникненням російського кандидата в президенти Івана Рибкіна. Провладні ЗМІ виконували темник про начебто переговори Безсмертного і Березовського, якими передбачалося фізичне знищення Рибкіна.
У 2002 року до парламенту Безсмертний пройшов під нещасливим 13 номером списку.
У новому парламенті екс-постпреду пророкували як мінімум місце в президії, але він залишився рядовим членом звичного для нього комітету з питань держбудівництва та місцевого самоврядування.
У парламенті Безсмертний стає непримітним і виходить з поля зору преси. Він займається проектом створення майбутньої партії Ющенка, але сидить окремо від головного тіла.
"У березні Ющенко у вузькому колі соратників уперше натякнув про можливі зміни в центрі управління кампанії. У червні Віктор Андрійович прийняв рішення про включення в команду ще одного топ-менеджера — Олександра Зінченка", - згадує Дзеркало тижня.
У квітні Зінченко вперше публічно виступив на боці "Нашої України" після фальсифікації виборів у Мукачевому. Під час тих же виборів Безсмертного записали в дебошири. Він начебто застосовував силу до міліції і ламав руки. Хоча "Наша Україна" стверджувала, що саме його скинули зі сходів.
На початку літа Безсмертного атакували вже не вороги, а Юлія Тимошенко. Вона написала Ющенку листа, де просила змінити керівника кампанії. Слідом за тим нашоукраїнець Гудима запропонував на цю посаду Тимошенко.
14 червня Ющенко створив координаційну раду з підготовки до виборів. Штаб Безсмертного став виконавчим органом коордради. А Зінченко мав займатися узгодженням роботи структур Ющенка з іншими учасниками коаліції.
Вперше схильність Ющенка до напівкроків мала позитивний результат – у кампанію влилася нова кров, і вдалося уникнути публічного конфлікту.
До помаранчевої революції Безсмертний фактично залишався в тіні. Лише вкінці серпня йому довелося вийти на авансцену, щоб врятувати "Нашу Україну" від звинувачень партій у терероризмі. Як відомо, МВС повісило вибухи на ринку Троєщина на члена Української народної партії.
Безсмертний за два дні виявив у терористах колишніх прибічників технічних кандидатів Януковича.
Під час помаранчевої Безсмертний був координатором опору на Майдані. Однак вся його робота залишилася в тіні, а слава дісталася іншим. Зокрема, Тимошенко.
Конфлікт між Безсмертним і Тимошенко, який виник влітку, а може й раніше, загострився після того, як Ющенко наказав згорнути Майдан.
Тимошенко виступила на захист мітингувальників, а Безсмертний попросив деяких політиків не використовувати Майдан у власних інтересах. Стихія наметового містечка, мабуть, чи не єдине в біографії Безсмертного, що йому не вдалося. Принаймні закінчення цієї історії. Через тиждень після того, як Ющенко підписав формальний документ про розпуск наметового містечка, Безсмертний публічно зняв з себе відповідальність за присутніх на Майдані і переклав всю вину за непокірних революціонерів на Тимошенко та Турчинова.
А вже після інавгурації Ющенка Безсмертний став "героєм" телефіру, назвавши Тимошенко "шантажисткою" та "аферисткою".
"Юлія Володимирівна по життю шантажист. Згадайте стиль Тимошенко щодо Павла Лазаренка - це шантаж, ще раз шантаж, а потім здача. А зараз на носі парламентський 2006 рік, а потім - 2009", - мотивував свою позицію народний депутат.
"Вона гарний публічний політик, однак ніколи не вміла розробляти системи захисту людей. Це було чітко продемонстровано 9 березня 2001 року, коли люди були кинуті на війська. Тимошенко повинна розуміти, що поруч із нею завжди будуть люди, які не даватимуть їй спокою", - підкреслив він.
Ця заява стала початком неприємного конфлікту, який засвідчив відсутність повної єдності в рядах нової влади. Але зрештою його вдалося згладити. Правда, не відомо, як вдасться після цього конструктивно працювати в одному уряді Безсмертному в якості віце-прем'єра з питань адміністративної реформи і Тимошенко в якості її керівника.
Освіта: у 1990 році закінчив Київський педагогічний інститут, історичний факультет, вчитель історії. Кандидатська дисертація "Соціально-політичний устрій українського суспільства (концепція Донцова)" в Інституті національних відносин і політології НАНУ, 1997 рік.
Сім'я: одружений, донці Лілі 16 років.
Хоббі: любить доглядати за рослинами.
Кар'єра: Починав вчителем історії Бородянської школи на Київщині.
У 1994 висуванцем від УРП він виграв вибори у 220 виборчому окрузі. Активно проявив себе Безсмертний під час роботи над конституційним договором, після чого впав в око президенту Кучмі.
У грудні 1996 Кучма нагородив Безсмертного орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.
З січня 1997 року по квітень 2002 року – він постійний представник президента Кучми у парламенті.
На виборах 1998 Безсмертний відмовився від компанії праворадикалів і пройшов до парламенту, будучи 11 номером провладної НДП. У 1999 він був серед активістів НДП, які висували Кучму на другий строк. Також він брав активну участь у президенській кампанії, за що після перемоги ще раз отримав звання постпреда.
У період касетного скандалу Безсмертний був одним з найактивніших захисників Кучми.
28 листопада, після того, як Мороз звинуватив Кучму у причетності до вбивства Гонгадзе, Безсмертний заявив, що "у черговий раз парламентарі й усі присутні на пленарному засіданні стали свідками використання парламентської трибуни для необґрунтованих звинувачень з метою створення на їхньому тлі власного політичного іміджу".
Безсмертний також відзначив, що самі по собі такі звинувачення "містять ознаки злочину, покарання за яке передбачене чинним законодавством". При цьому постпред Кучми закликав усіх до толерантності і виваженості.
Коли ж країна вперше побачила звернення Мельниченка, Безсмертний заявив, що запис зроблено в Україні, про що свідчать меблі в інтер'єрі. На семінарі для регіональних ЗМІ, він назвав касетний скандал "провокацією, спрямованою на те, щоб завдати удару по парламентській більшості і міжнародному іміджу держави". Особливу цікавість у Безсмертного викликало питання - "де той мішок, що фінансує це?".
Яким же було здивування усіх, коли в 2001 році Безсмертний опинився в одній команді з Ющенком. Кажуть, що зблизилися майбутній президент і Безсмертний завдяки причетності до своєрідної касти, що об’єднує людей, які мають прямий доступ до президента. А ще, можливо, допомогло українофільство.
Олег Рибачук про перехід Безсмертного до Ющенка розповідав так: "Роман Петрович прийшов до президента й чесно сказав, що йде з АП. Це досить показовий учинок: людина визначилася й пішла. В "безперспективний проект", як ви називаєте "Нашу Україну". І цей його вчинок заслуговує поваги.
Він мав серйозний політичний капітал і міг жити безбідно й спокійно. А він усе поставив на карту, і поки не відомо, виграє вона або програє. Тому всі натяки на "таємну місію" Безсмертного в штабі Ющенко я просто не сприймаю. У Романа Петровича дійсно є минуле, але він чесно з ним розстався", - сказав він в інтерв'ю Київському телеграфу.
У квітні 2001 Безсмертний голосував проти визнання незадовільною роботу уряду Ющенка.
У січні 2002 Безсмертний змінює парламентську прописку з НДП на ПРП і стає керівником передвиборчої кампанії Ющенка, потіснивши навіть Петра Порошенка.
"Декому могло б здатися, що Безсмертний біжить попереду "ющенківського" паровоза, якби не було зрозуміло, що пан Роман є тим локомотивом, без якого наступальний рух такого великого потяга, як "Наша Україна", був би навряд чи можливий", - писала про нього Україна молода.
"Безсмертний значно радикальніший за основну масу депутатів від "НУ", але це не його біда, а їхня вигода. З такими, як він, спільний знаменник "Нашої України" стає віддаленішим від Банкової та фракцій "Єди" і ближчим до тих, для кого майже не соромно вибороти владу. Безсмертний бореться. Зараз він — не просто активний "зв'язковий" між іншими опозиційними силами та блоком Ющенка, а й потужне джерело протестного креативу", зазначала близька до Ющенка газета.
Загалом Безсмертний славиться педантичністю, в нього порядок на столі та в голові, він інтроверт і віддає перевагу роботі з паперами. Працюючи керівником штабу Ющенка в 2003-на початку 2004 року, Безсмертний прославився нарадами, які тривали по вісім годин. Водночас звичка самостійно ухвалювати рішення і зав'язувати вирішення всіх питань на собі відштовхнула від Безсмертного фінансове оточення Ющенка.
У лютому 2004 року Безсмертний став жертвою історії зі зникненням російського кандидата в президенти Івана Рибкіна. Провладні ЗМІ виконували темник про начебто переговори Безсмертного і Березовського, якими передбачалося фізичне знищення Рибкіна.
У 2002 року до парламенту Безсмертний пройшов під нещасливим 13 номером списку.
У новому парламенті екс-постпреду пророкували як мінімум місце в президії, але він залишився рядовим членом звичного для нього комітету з питань держбудівництва та місцевого самоврядування.
У парламенті Безсмертний стає непримітним і виходить з поля зору преси. Він займається проектом створення майбутньої партії Ющенка, але сидить окремо від головного тіла.
"У березні Ющенко у вузькому колі соратників уперше натякнув про можливі зміни в центрі управління кампанії. У червні Віктор Андрійович прийняв рішення про включення в команду ще одного топ-менеджера — Олександра Зінченка", - згадує Дзеркало тижня.
У квітні Зінченко вперше публічно виступив на боці "Нашої України" після фальсифікації виборів у Мукачевому. Під час тих же виборів Безсмертного записали в дебошири. Він начебто застосовував силу до міліції і ламав руки. Хоча "Наша Україна" стверджувала, що саме його скинули зі сходів.
На початку літа Безсмертного атакували вже не вороги, а Юлія Тимошенко. Вона написала Ющенку листа, де просила змінити керівника кампанії. Слідом за тим нашоукраїнець Гудима запропонував на цю посаду Тимошенко.
14 червня Ющенко створив координаційну раду з підготовки до виборів. Штаб Безсмертного став виконавчим органом коордради. А Зінченко мав займатися узгодженням роботи структур Ющенка з іншими учасниками коаліції.
Вперше схильність Ющенка до напівкроків мала позитивний результат – у кампанію влилася нова кров, і вдалося уникнути публічного конфлікту.
До помаранчевої революції Безсмертний фактично залишався в тіні. Лише вкінці серпня йому довелося вийти на авансцену, щоб врятувати "Нашу Україну" від звинувачень партій у терероризмі. Як відомо, МВС повісило вибухи на ринку Троєщина на члена Української народної партії.
Безсмертний за два дні виявив у терористах колишніх прибічників технічних кандидатів Януковича.
Під час помаранчевої Безсмертний був координатором опору на Майдані. Однак вся його робота залишилася в тіні, а слава дісталася іншим. Зокрема, Тимошенко.
Конфлікт між Безсмертним і Тимошенко, який виник влітку, а може й раніше, загострився після того, як Ющенко наказав згорнути Майдан.
Тимошенко виступила на захист мітингувальників, а Безсмертний попросив деяких політиків не використовувати Майдан у власних інтересах. Стихія наметового містечка, мабуть, чи не єдине в біографії Безсмертного, що йому не вдалося. Принаймні закінчення цієї історії. Через тиждень після того, як Ющенко підписав формальний документ про розпуск наметового містечка, Безсмертний публічно зняв з себе відповідальність за присутніх на Майдані і переклав всю вину за непокірних революціонерів на Тимошенко та Турчинова.
А вже після інавгурації Ющенка Безсмертний став "героєм" телефіру, назвавши Тимошенко "шантажисткою" та "аферисткою".
"Юлія Володимирівна по життю шантажист. Згадайте стиль Тимошенко щодо Павла Лазаренка - це шантаж, ще раз шантаж, а потім здача. А зараз на носі парламентський 2006 рік, а потім - 2009", - мотивував свою позицію народний депутат.
"Вона гарний публічний політик, однак ніколи не вміла розробляти системи захисту людей. Це було чітко продемонстровано 9 березня 2001 року, коли люди були кинуті на війська. Тимошенко повинна розуміти, що поруч із нею завжди будуть люди, які не даватимуть їй спокою", - підкреслив він.
Ця заява стала початком неприємного конфлікту, який засвідчив відсутність повної єдності в рядах нової влади. Але зрештою його вдалося згладити. Правда, не відомо, як вдасться після цього конструктивно працювати в одному уряді Безсмертному в якості віце-прем'єра з питань адміністративної реформи і Тимошенко в якості її керівника.
