Влада Ющенка
Середа, 29 грудня 2004, 13:13
У офісі Віктора Ющенка на Боричевому Току, 22-а, поки не готуються до переїзду. У вівторок там відбулася нарада лідерів "Нашої України" і партнерських політструктур. Всі підходи до цього мініатюрного будинку 1814 року були заблоковані автомобілями політиків та їхньої охорони.
Через невеликі розміри у цьому приміщенні не буде знаходитися адміністрація президента. Але так само вона не буде і в сірій будівлі на Банковій – можливо, лише на кілька тижнів, поки Ющенку не підготують новий офіс.
Поки існує два варіанти, де буде працювати президент Ющенко. Перший – в Будинку вчителя. Другий – в одній з будівель всередині Софіївського собору.
Обидва ці місця мають свою ющенківську історію. В Будинку вчителя на зламі 2001-2002 років підписувалася угода про створення блоку "Наша Україна", а в Софії тоді знаходився офіс Ющенка.
Однак пошук місця роботи для Ющенка простіше, ніж винайдення механізму роботи нової влади. Поки що зрозуміло одне – архітектура керівництва країною Ющенком має бути зовсім відмінною від бастіонів Кучми.
Як кажуть кілька впливових осіб з оточення Ющенка, з якими вдалося поспілкуватися "Українській правді", сам новий президент поки не обрав серед розроблених варіантів, як він правитиме країною принаймні до наступних парламентських виборів – коли, найпевніше, вступлять у дію зміни до Конституції.
Через це досі не почалися переговори про визначення прем'єр-міністра. Учасники великої вівторкової наради кажуть, що ця тема там навіть не згадувалася.
Отже, між чим обирає Ющенко?
За інформацією "Української правди", питання стосується власне ролі самого Ющенка як президента, нового прем'єра і функцій адміністрації президента, та Ради національної безпеки і оборони.
Новий центр нової влади
Залишити все як є - з ключовою роллю адміністрації президента – цей варіант можливий, але вважається найменш імовірним. "Ющенко – не Кучма" можна стверджувати з ще більшою категоричністю, ніж "Україна – не Росія".
Уявити, що при Ющенку буде створено нового Медведчука, який буде зводити нову цитадель диктатури, доволі складно. Хоча б тому, що Ющенко сам внутрішньо ненавидить цю схему влади, з якою йому довелося боротися останні чотири роки.
Багато людей в оточенні Ющенка кажуть, що за його президентства з'явиться новий орган ухвалення рішень – Рада національної безпеки і оборони.
При цьому адміністрації президента відійде роль канцелярії з мінімальними функціями – підготовки списків героїв для вручення державних нагород та формування протоколу отримання вірчих грамот від послів.
Рада нацбезпеки набагато більше підходить на роль центру вироблення політики хоча б тому, що стараннями Горбуліна в 1996 році, коли ухвалювалася Конституція, цей орган було прописано в Основному законі. В той час як про адміністрацію президента там нічого не сказано.
РНБОУ підходить Ющенку внутрішньо. Всі знають його схильність до створення різноманітних "робочих груп" та "експертних комісій". І багато хто вбачає у цьому бажання відкладати рішення. Але такою є природа Ющенка – він рідко затверджує вердикт "з плеча" і часто полюбляє знаходити компроміс.
Найбільш влучно функції РНБОУ при Ющенку охарактеризував керівник його офісу Олег Рибачук – "це міксер", де мають бути змішані інтереси всіх, а на виході отримані оптимальне рішення.
Крім того, не слід забувати, що після вступу в дію політреформи кадрові повноваження президента зменшаться – але їх можна знову отримати через РНБОУ.
За Кучми вважалося, що засідання Радбезу – це щось надзвичайне. Люди ж з команди Ющенка не виключають, що тепер РНБОУ збиратиметься ледь не щотижня. Фактично Рада нацбезпеки може стати органом над Кабміном. Система подвійного контролю міністрів, як з боку прем'єра, так і Радбезу, має унеможливити корупційні змови всередині уряду.
Крім того, до Ради національної безпеки і оборони входять також спікер Верховної Ради, що дозволить підключити парламент до формування рішень.
Оскільки Рада нацбезпеки очолюється президентом, то цей орган стає механізмом його влади. Але не прямої, як її здійснював Кучма через адміністрацію президента, а влади, заснованої на дискусії.
Хто стане секретарем?
В цих умовах значно підвищується роль секретаря Ради нацбезпеки. Фактично він стає на один щабель з прем'єр-міністром. Відтак, за словами одного з депутатів-ющенківців, секретар РНБОУ може очолити список "Нашої України" на виборах 2006 року. Як, втім, це ж може зробити і прем'єр.
Хто стане секретарем Ради національної безпеки?
Враховуючи жорстку конкуренцію за місце прем'єра, яку розгорнули Тимошенко і Порошенко, є ризик, що вони не отримають ані цю посаду, ані секретаря РНБОУ. А Радбез може бути віддано, наприклад Олександру Зінченку - як людині ні з того, ні з іншого боку.
Останній час як можливий секретар РНБОУ розглядався Анатолій Кінах. Однак цю посаду йому готові були виділити скоріше за умови, що за Радбезом залишать нинішні функції – органу пасивної політики, який збирається раз на два місяці і раз на півроку влаштовує розбір польотів у якійсь сфері.
Якщо ж Радбез отримає нову роль, є ризик, що Кінах це крісло не отримає. Не лише тому, що він має реноме політика-флегмата. Але й тому, що місце з такою ціною має отримати саме "нашоукраїнець" – оскільки на виборах переміг їх лідер.
Також нейтральною по відношенню до всіх конкуруючих груп навколо Ющенка є Олег Рибачук. Однак на місце в Радбезі може не погодитися він сам.
За словами Рибачука, в новій владі він хоче зайнятися іншим: "Два роки тому Ющенко сказав, що у нього є мрія життя – щоб Україна стала повноцінним членом Євросоюзу. І цим я хочу зайнятися – у мене є вже розроблений план інтеграції до ЄС, є етапи, є люди, є контакти. І є орган, який створювався у всіх державах, які вступали до ЄС – міністерство європейської інтеграції".
Від "УП" можемо лише додати: не виключено, якщо Рибачук залишиться на цьому напрямі, Ющенко дасть йому портфель цього міністра в статусі віце-прем'єра.
Прем'єрство як синонім боротьби
Однак навіть якщо підвищується роль Радбезу – що, дуже імовірно, буде зроблено Ющенком – це не дає відповіді на питання, яким має бути наступний прем'єр.
У "Нашій Україні" є кілька поглядів на цю проблему.
Перший. Враховуючи, що до парламентських виборів залишилось 15 місяців, цей уряд буде тимчасовий, тож, можливо, варто залишити реальним його керівником Ющенка, а на посаду прем'єра поставити технічного виконавця. Тобто неформальним главою уряду буде той-таки Ющенко. Це так званий російський варіант Фрадкова.
В такому разі на місце глави Кабміну знову може претендувати Кінах. Його прізвище називали, принаймні, троє осіб, які працюють поруч із Ющенком. Він рівновіддалений від груп впливу нової влади, він не зав'язаний у схеми впливу, він є економістом (на відміну від ще однієї компромісної фігури – Мороза).
Однак навіть якщо ціна цього крісла не буде такою високою, все одно існує перешкода для Кінаха – він хоч і щиро підтримував Ющенка останні два місяці, однак не є людиною з середовища "Нашої України". А такий портфель має отримати соратник Ющенка.
Далі, всі розуміють – немає нічого більш постійного, ніж "тимчасове". Тому хоч і "тимчасовий", але ж прем'єр навіть через назву своєї посади буде думати про власні амбіції. Яких Кінах не позбавлений. Крім того, Кінаху доведеться боротися з репутацією людини старої формації.
Можливо, технічним прем'єром міг би стати Віктор Пинзеник чи Микола Мартиненко. Можливо, взагалі публічно не розкручена людина з числа сильних менеджерів.
Є і інший варіант виходу з дилеми прем'єра. На цей пост може прийти яскравий публічний політик. Однак цей шлях натикається на клінч Тимошенко і Порошенка, які жорстко конкурують за посаду глави уряду.
З одного боку, у Порошенка є шанс. Адже прем'єр може стати обличчям "Нашої України" на виборах-2006, а Тимошенко не очолить цей блок хоча б тому, що на це ніколи не погодяться його члени. Оскільки БЮТ збирається іти на вибори самостійно, "нашоукраїнці" не віддадуть Тимошенко крісло на Грушевського, щоб не створювати собі проблеми.
На користь Порошенка те, що він - кум Ющенка, економіст, знає англійську мову, вчився разом з Саакашвілі, не позбавлений ораторських талантів, а також має вигляд "парня из народа".
Проти Тимошенко продовжує грати її негативний рейтинг, "нечленське нашоукраїнське" походження, радикалізм, а також помилки, яких вона припустилася в останній час – лідер БЮТ кілька разів дотепно пожартувала над Путіним. Всі сміялися, але після цього навряд чи їй слід розраховувати стати другою особою в державі.
Фактично Тимошенко перетворилася в Росії на одіозну фігуру – як і Борис Тарасюк, який має невисокі шанси очолити МЗС. Інше питання, чи буде Ющенко при визначенні своєї команди озиратися, як будуть на це реагувати в Москві.
Одні вважають, що Росії треба відплатити тією ж монетою, якою вона знищувала Ющенка останні роки. Інші кажуть, що треба шукати шляхи примирення зі сходом України – і це можна зробити за допомогою Росії. І Тимошенко тут явно не помічник.
Крім того, у Тимошенко практично немає власної команди – її склад обмежується Олександром Турчиновим.
Але так само багато факторів є і проти Порошенка. Він є великим бізнесменом і через це має свої контакти з різними групами впливу в Україні. Причому ці лінії зв'язку можуть суперечити політичним принципам, які сповідує Ющенко. Порошенко має багато прихованих ворогів в середині "Нашої України", а також він підозріло близько контактує зі спікером Литвином.
Призначення Порошенка прем'єром буде зустрінуто як явне підсилення однієї з груп впливу навколо Ющенка. Багато нинішніх членів команди Ющенка також не хочуть бачити Порошенка своїм лідером на виборах-2006.
На цьому фоні можна побачити і переваги Тимошенко. Вона стала реальним лідером "помаранчевої революції" – на одному рівні з Ющенком. Тимошенко має найкращі серед українських політиків ораторські здібності, за останні півроку вона значно підвищила свій рейтинг довіри.
Також кілька людей з першого оточення Ющенка кажуть, що чули від Тимошенко, начебто в неї є підписаний з Ющенком таємний протокол про співпрацю "Нашої України" і БЮТ. Де майбутній президент зобов'язується внести її кандидатуру до парламенту для затвердження главою уряду.
Всі ці люди також кажуть, що в протоколі начебто стоїть зобов'язання віддати БЮТ одну четверту посад нової влади. Щоправда, вони при цьому додають: про існування такого протоколу їм відомо лише зі слів Тимошенко і на власні очі вони його не бачили.
Про те, що Тимошенко лише починає свою боротьбу за прем'єрство, свідчить її візит у Донбас. Фактично, це передвиборча поїздка – на виборах глави уряду. Якщо Тимошенко зможе розв'язати для Ющенка проблему цього регіону, це істотно покращить її шанси.
Крім того, радикалізм Тимошенко у зв'язці зі схильністю Ющенка до компромісів може стати формулою потужного двигуна влади. А може і не бути – і, навпаки, ця схема сприятиме розбалансуванню нової команди влади.
Пошук форм співіснування різних команд триває. При цьому залишається ще одне велике питання – хто буде лідером у передвиборчому списку блоку "Наша Україна" у 2006 році.
Чимало людей не вірить, що вдасться знайти (чи виростити за рік) яскравого, компромісного і рейтингового першого номера для передвиборчого списку. Тому вже починають проробляти варіант... що Віктор Ющенко сам очолить список "Нашої України" на наступних парламентських виборах. Жорстких заборон йому балотуватися до парламенту, щоб успішно провести свій блок, а потім відмовитися від мандату, немає.
Якщо цей варіант не пройде, не виключено, що Ющенко просто делегує право назвати своїм ім'ям передвиборчий блок своїх соратників.
Через невеликі розміри у цьому приміщенні не буде знаходитися адміністрація президента. Але так само вона не буде і в сірій будівлі на Банковій – можливо, лише на кілька тижнів, поки Ющенку не підготують новий офіс.
Поки існує два варіанти, де буде працювати президент Ющенко. Перший – в Будинку вчителя. Другий – в одній з будівель всередині Софіївського собору.
Обидва ці місця мають свою ющенківську історію. В Будинку вчителя на зламі 2001-2002 років підписувалася угода про створення блоку "Наша Україна", а в Софії тоді знаходився офіс Ющенка.
Однак пошук місця роботи для Ющенка простіше, ніж винайдення механізму роботи нової влади. Поки що зрозуміло одне – архітектура керівництва країною Ющенком має бути зовсім відмінною від бастіонів Кучми.
Як кажуть кілька впливових осіб з оточення Ющенка, з якими вдалося поспілкуватися "Українській правді", сам новий президент поки не обрав серед розроблених варіантів, як він правитиме країною принаймні до наступних парламентських виборів – коли, найпевніше, вступлять у дію зміни до Конституції.
Через це досі не почалися переговори про визначення прем'єр-міністра. Учасники великої вівторкової наради кажуть, що ця тема там навіть не згадувалася.
Отже, між чим обирає Ющенко?
За інформацією "Української правди", питання стосується власне ролі самого Ющенка як президента, нового прем'єра і функцій адміністрації президента, та Ради національної безпеки і оборони.
Новий центр нової влади
Залишити все як є - з ключовою роллю адміністрації президента – цей варіант можливий, але вважається найменш імовірним. "Ющенко – не Кучма" можна стверджувати з ще більшою категоричністю, ніж "Україна – не Росія".
Уявити, що при Ющенку буде створено нового Медведчука, який буде зводити нову цитадель диктатури, доволі складно. Хоча б тому, що Ющенко сам внутрішньо ненавидить цю схему влади, з якою йому довелося боротися останні чотири роки.
Багато людей в оточенні Ющенка кажуть, що за його президентства з'явиться новий орган ухвалення рішень – Рада національної безпеки і оборони.
При цьому адміністрації президента відійде роль канцелярії з мінімальними функціями – підготовки списків героїв для вручення державних нагород та формування протоколу отримання вірчих грамот від послів.
Рада нацбезпеки набагато більше підходить на роль центру вироблення політики хоча б тому, що стараннями Горбуліна в 1996 році, коли ухвалювалася Конституція, цей орган було прописано в Основному законі. В той час як про адміністрацію президента там нічого не сказано.
РНБОУ підходить Ющенку внутрішньо. Всі знають його схильність до створення різноманітних "робочих груп" та "експертних комісій". І багато хто вбачає у цьому бажання відкладати рішення. Але такою є природа Ющенка – він рідко затверджує вердикт "з плеча" і часто полюбляє знаходити компроміс.
Найбільш влучно функції РНБОУ при Ющенку охарактеризував керівник його офісу Олег Рибачук – "це міксер", де мають бути змішані інтереси всіх, а на виході отримані оптимальне рішення.
Крім того, не слід забувати, що після вступу в дію політреформи кадрові повноваження президента зменшаться – але їх можна знову отримати через РНБОУ.
За Кучми вважалося, що засідання Радбезу – це щось надзвичайне. Люди ж з команди Ющенка не виключають, що тепер РНБОУ збиратиметься ледь не щотижня. Фактично Рада нацбезпеки може стати органом над Кабміном. Система подвійного контролю міністрів, як з боку прем'єра, так і Радбезу, має унеможливити корупційні змови всередині уряду.
Крім того, до Ради національної безпеки і оборони входять також спікер Верховної Ради, що дозволить підключити парламент до формування рішень.
Оскільки Рада нацбезпеки очолюється президентом, то цей орган стає механізмом його влади. Але не прямої, як її здійснював Кучма через адміністрацію президента, а влади, заснованої на дискусії.
Хто стане секретарем?
В цих умовах значно підвищується роль секретаря Ради нацбезпеки. Фактично він стає на один щабель з прем'єр-міністром. Відтак, за словами одного з депутатів-ющенківців, секретар РНБОУ може очолити список "Нашої України" на виборах 2006 року. Як, втім, це ж може зробити і прем'єр.
Хто стане секретарем Ради національної безпеки?
Враховуючи жорстку конкуренцію за місце прем'єра, яку розгорнули Тимошенко і Порошенко, є ризик, що вони не отримають ані цю посаду, ані секретаря РНБОУ. А Радбез може бути віддано, наприклад Олександру Зінченку - як людині ні з того, ні з іншого боку.
Останній час як можливий секретар РНБОУ розглядався Анатолій Кінах. Однак цю посаду йому готові були виділити скоріше за умови, що за Радбезом залишать нинішні функції – органу пасивної політики, який збирається раз на два місяці і раз на півроку влаштовує розбір польотів у якійсь сфері.
Якщо ж Радбез отримає нову роль, є ризик, що Кінах це крісло не отримає. Не лише тому, що він має реноме політика-флегмата. Але й тому, що місце з такою ціною має отримати саме "нашоукраїнець" – оскільки на виборах переміг їх лідер.
Також нейтральною по відношенню до всіх конкуруючих груп навколо Ющенка є Олег Рибачук. Однак на місце в Радбезі може не погодитися він сам.
За словами Рибачука, в новій владі він хоче зайнятися іншим: "Два роки тому Ющенко сказав, що у нього є мрія життя – щоб Україна стала повноцінним членом Євросоюзу. І цим я хочу зайнятися – у мене є вже розроблений план інтеграції до ЄС, є етапи, є люди, є контакти. І є орган, який створювався у всіх державах, які вступали до ЄС – міністерство європейської інтеграції".
Від "УП" можемо лише додати: не виключено, якщо Рибачук залишиться на цьому напрямі, Ющенко дасть йому портфель цього міністра в статусі віце-прем'єра.
Прем'єрство як синонім боротьби
Однак навіть якщо підвищується роль Радбезу – що, дуже імовірно, буде зроблено Ющенком – це не дає відповіді на питання, яким має бути наступний прем'єр.
У "Нашій Україні" є кілька поглядів на цю проблему.
Перший. Враховуючи, що до парламентських виборів залишилось 15 місяців, цей уряд буде тимчасовий, тож, можливо, варто залишити реальним його керівником Ющенка, а на посаду прем'єра поставити технічного виконавця. Тобто неформальним главою уряду буде той-таки Ющенко. Це так званий російський варіант Фрадкова.
В такому разі на місце глави Кабміну знову може претендувати Кінах. Його прізвище називали, принаймні, троє осіб, які працюють поруч із Ющенком. Він рівновіддалений від груп впливу нової влади, він не зав'язаний у схеми впливу, він є економістом (на відміну від ще однієї компромісної фігури – Мороза).
Однак навіть якщо ціна цього крісла не буде такою високою, все одно існує перешкода для Кінаха – він хоч і щиро підтримував Ющенка останні два місяці, однак не є людиною з середовища "Нашої України". А такий портфель має отримати соратник Ющенка.
Далі, всі розуміють – немає нічого більш постійного, ніж "тимчасове". Тому хоч і "тимчасовий", але ж прем'єр навіть через назву своєї посади буде думати про власні амбіції. Яких Кінах не позбавлений. Крім того, Кінаху доведеться боротися з репутацією людини старої формації.
Можливо, технічним прем'єром міг би стати Віктор Пинзеник чи Микола Мартиненко. Можливо, взагалі публічно не розкручена людина з числа сильних менеджерів.
Є і інший варіант виходу з дилеми прем'єра. На цей пост може прийти яскравий публічний політик. Однак цей шлях натикається на клінч Тимошенко і Порошенка, які жорстко конкурують за посаду глави уряду.
З одного боку, у Порошенка є шанс. Адже прем'єр може стати обличчям "Нашої України" на виборах-2006, а Тимошенко не очолить цей блок хоча б тому, що на це ніколи не погодяться його члени. Оскільки БЮТ збирається іти на вибори самостійно, "нашоукраїнці" не віддадуть Тимошенко крісло на Грушевського, щоб не створювати собі проблеми.
На користь Порошенка те, що він - кум Ющенка, економіст, знає англійську мову, вчився разом з Саакашвілі, не позбавлений ораторських талантів, а також має вигляд "парня из народа".
Проти Тимошенко продовжує грати її негативний рейтинг, "нечленське нашоукраїнське" походження, радикалізм, а також помилки, яких вона припустилася в останній час – лідер БЮТ кілька разів дотепно пожартувала над Путіним. Всі сміялися, але після цього навряд чи їй слід розраховувати стати другою особою в державі.
Фактично Тимошенко перетворилася в Росії на одіозну фігуру – як і Борис Тарасюк, який має невисокі шанси очолити МЗС. Інше питання, чи буде Ющенко при визначенні своєї команди озиратися, як будуть на це реагувати в Москві.
Одні вважають, що Росії треба відплатити тією ж монетою, якою вона знищувала Ющенка останні роки. Інші кажуть, що треба шукати шляхи примирення зі сходом України – і це можна зробити за допомогою Росії. І Тимошенко тут явно не помічник.
Крім того, у Тимошенко практично немає власної команди – її склад обмежується Олександром Турчиновим.
Але так само багато факторів є і проти Порошенка. Він є великим бізнесменом і через це має свої контакти з різними групами впливу в Україні. Причому ці лінії зв'язку можуть суперечити політичним принципам, які сповідує Ющенко. Порошенко має багато прихованих ворогів в середині "Нашої України", а також він підозріло близько контактує зі спікером Литвином.
Призначення Порошенка прем'єром буде зустрінуто як явне підсилення однієї з груп впливу навколо Ющенка. Багато нинішніх членів команди Ющенка також не хочуть бачити Порошенка своїм лідером на виборах-2006.
На цьому фоні можна побачити і переваги Тимошенко. Вона стала реальним лідером "помаранчевої революції" – на одному рівні з Ющенком. Тимошенко має найкращі серед українських політиків ораторські здібності, за останні півроку вона значно підвищила свій рейтинг довіри.
Також кілька людей з першого оточення Ющенка кажуть, що чули від Тимошенко, начебто в неї є підписаний з Ющенком таємний протокол про співпрацю "Нашої України" і БЮТ. Де майбутній президент зобов'язується внести її кандидатуру до парламенту для затвердження главою уряду.
Всі ці люди також кажуть, що в протоколі начебто стоїть зобов'язання віддати БЮТ одну четверту посад нової влади. Щоправда, вони при цьому додають: про існування такого протоколу їм відомо лише зі слів Тимошенко і на власні очі вони його не бачили.
Про те, що Тимошенко лише починає свою боротьбу за прем'єрство, свідчить її візит у Донбас. Фактично, це передвиборча поїздка – на виборах глави уряду. Якщо Тимошенко зможе розв'язати для Ющенка проблему цього регіону, це істотно покращить її шанси.
Крім того, радикалізм Тимошенко у зв'язці зі схильністю Ющенка до компромісів може стати формулою потужного двигуна влади. А може і не бути – і, навпаки, ця схема сприятиме розбалансуванню нової команди влади.
Пошук форм співіснування різних команд триває. При цьому залишається ще одне велике питання – хто буде лідером у передвиборчому списку блоку "Наша Україна" у 2006 році.
Чимало людей не вірить, що вдасться знайти (чи виростити за рік) яскравого, компромісного і рейтингового першого номера для передвиборчого списку. Тому вже починають проробляти варіант... що Віктор Ющенко сам очолить список "Нашої України" на наступних парламентських виборах. Жорстких заборон йому балотуватися до парламенту, щоб успішно провести свій блок, а потім відмовитися від мандату, немає.
Якщо цей варіант не пройде, не виключено, що Ющенко просто делегує право назвати своїм ім'ям передвиборчий блок своїх соратників.
