Україна шукає нові ринки в Ірані
Середа, 16 жовтня 2002, 19:54
Охолодження відносин із Заходом Київ компенсує потеплінням на Сході
На тлі конфронтації України із західними країнами політичні і – у першу чергу – економічні відносини з Іраном виглядають досить оптимістично. Наявність спільних інтересів і відсутність протиріч сприяють зближенню двох країн. Втім, на шляху до іранських ринків Україні доведеться зіштовхнутися не стільки із Сполученими Штатами, скільки з Євросоюзом.
У вівторок із дводенним офіційним візитом до України прибув президент Ірану Сайєд Мохаммад Хатамі – лідер країни, офіційно названої Вашингтоном у числі складових "вісі зла". Погіршення відносин Києва із Сполученими Штатами з приводу скандалу з радіолокаційними станціями "Кольчуга" не може не впливати на дії української влади. Проте на тлі відносин з Європою і США, що стали більш ніж прохолодними, Україні гостро необхідні нові ринки збуту продукції. Як відзначив експерт з економічних питань Міжнародного інституту порівняльного аналізу Сергій Кисельов, "базові промислові галузі України – металургія, текстильна, хімічна промисловість – останнім часом почали втрачати свої ринки збуту у США і в Росії. Виходячи з цього, з'явилась необхідність пошуку нових ринків. Такими можуть бути країни арабського світу".
Таким чином, погляди української влади і підприємницьких кіл закономірно звернулися на Близький Схід, зокрема на Іран. Широко відомо, що саме в іранському місті Ісфахан було розпочате ліцензійне виробництво наших АН-140, а у травні поточного року Україна задекларувала намір створити з іранцями спільне підприємство по збору газових турбін потужністю 16 Мвт. Україна та Іран не мають будь-яких розбіжностей, здатних серйозно затьмарити двосторонні політичні чи економічні відносини.
Єдиним проблемним моментом був зрив постачання українських турбін на Бушерську АЕС, у чому, як відомо, вагому роль зіграли США. Т.зв. "Бушерський контракт" передбачав участь харківського "Турбоатому" в ірано-російському договорі на постачання до Ірану устаткування для атомної електростанції у цьому місті. Проте у 1998 році Україна відмовилася від участі у цьому проекті в обмін на ініціативу США з поглиблення україно-американської співпраці, у тому числі, у сфері високих технологій.
У березні поточного року прем'єр-міністр України Анатолій Кінах фактично визнав, що США не виконали своїх обіцянок перед Україною. У результаті "бушерський контракт" виконується сьогодні російськими виробниками, які змогли, на відміну від вітчизняних, відстояти пріоритетність своїх інтересів.
Предметом перемовин під час нинішнього візиту Хатамі в Україну було кілька тем:
- Авіація. Зокрема, перспективи ліцензійного виробництва українського літака АН-70 на території Ірану. Крім того, президент Хатамі має намір відвідати харківський авіазавод, на якому випускаються АН-140.
- ПЕК. Розглядається питання участі України в розробці нафтогазових родовищ на території азіатської країни. Іран, у свою чергу, зацікавлений у транзиті свого газу в Європу через територію України.
Зараз на рівні урядів обговорюється будівництво газопроводу з Ірану через Закавказзя, по дну Чорного моря в Україну, і далі – на європейський ринок. ДО 2005 року Іран розраховує щорічно постачати в країни Євросоюзу газ в обсязі не менше 7-10 млрд. куб. м.
Втім, експерти мають сумнів щодо можливості реалізації цього проекту. На його здійснення необхідно близько $2,5 млрд., а таких грошей не мають ні Іран, ні Україна. Залучення іноземних інвесторів пов'язане з певними проблемами: США "не рекомендують" своїм компаніям працювати з Іраном, і ситуація може змінитися лише після перегляду Вашингтоном своєї політики у відношенні цієї країни.
До речі, спостерігачі не виключають можливості змін у зовнішній політиці Штатів у відношенні Ірану, оскільки нинішній президент Хатамі представляє демократичне крило іранської еліти (зрозуміло, демократичне в іранському розумінні). Хатамі переміг на виборах з гаслами економічних і політичних реформ, його підтримує молодь, що складає більше 60% населення країни.
Окрім того, є ще один момент, який варто враховувати, розглядаючи перспективи газотранспортного проекту. Як відомо, недавно в Кишиневі Україна і Росія підписали чергові угоди щодо створення газотранспортного консорціуму. Якщо Київ не отримає контрольний пакет в управлінні ГТК, то прибутки від транзиту іранського газу, на думку експертів, можуть надходити не до бюджету України, а поповнювати бюджет консорціуму, який керуватиметься (якщо вимоги Києва не будуть задоволені російською стороною) ззовні.
Окремий інтерес викликає регіональна співпраця з Іраном. Серед українських експортерів на іранському ринку виділяються підприємства, контрольовані донецькою фінансово-промисловою групою. Інтерес дончан до південної держави обґрунтований. Іран посідає друге місце у світі за запасами природного газу, відстаючи тільки від Росії, а також є одним з найбільших власників запасів нафти. У той же час, асортимент продукції, що робить Індустріальний союз Донбасу, – труби, устаткування для нафтогазової галузі – може задовольнити потреби іранського ПЕК.
На користь України говорить і те, що США заборонили своїм бізнес-структурам роботу на ринку Ірану, а іноземні компанії, що вкладають в іранську економіку більше ніж $ 40 млн., ризикують зіштовхнутися з економічними санкціями з боку Вашингтону. Останнє вже не раз було приводом для скандалів між Євросоюзом і США. Тому, враховуючи ємкість іранського ринку й унікальність наявних у цій державі умов, робота на цьому ринку може принести і приносить непогані прибутки: товарообіг між Україною та Іраном за перше півріччя 2002 року склав більше $0,5 млрд.
Проте, як відзначалося, політика США стосовно Ірану викликає побоювання, що активна співпраця України з близькосхідною країною може стати джерелом додаткових проблем у зовнішній політиці України. Втім, на думку експерта Центру близькосхідних досліджень Ігоря Семиволоса, гнів Вашингтону як наслідок поліпшення відносин Києва та Тегерану малоймовірний. "Відносини з Іраном не підпадають під обмеження ООН, і кожна країна може розвивати їх у тій мірі, у якій зацікавлена це робити", - відзначив експерт у коментарі "Контексту".
Можна припустити, що наслідком візиту президента Хатамі буде продовження обережного проникнення українських виробників на ринок Ірану. Диверсифікація експортної діяльності – важливе завдання вітчизняних виробників. Так чому б не Іран?
На тлі конфронтації України із західними країнами політичні і – у першу чергу – економічні відносини з Іраном виглядають досить оптимістично. Наявність спільних інтересів і відсутність протиріч сприяють зближенню двох країн. Втім, на шляху до іранських ринків Україні доведеться зіштовхнутися не стільки із Сполученими Штатами, скільки з Євросоюзом.
У вівторок із дводенним офіційним візитом до України прибув президент Ірану Сайєд Мохаммад Хатамі – лідер країни, офіційно названої Вашингтоном у числі складових "вісі зла". Погіршення відносин Києва із Сполученими Штатами з приводу скандалу з радіолокаційними станціями "Кольчуга" не може не впливати на дії української влади. Проте на тлі відносин з Європою і США, що стали більш ніж прохолодними, Україні гостро необхідні нові ринки збуту продукції. Як відзначив експерт з економічних питань Міжнародного інституту порівняльного аналізу Сергій Кисельов, "базові промислові галузі України – металургія, текстильна, хімічна промисловість – останнім часом почали втрачати свої ринки збуту у США і в Росії. Виходячи з цього, з'явилась необхідність пошуку нових ринків. Такими можуть бути країни арабського світу".
Таким чином, погляди української влади і підприємницьких кіл закономірно звернулися на Близький Схід, зокрема на Іран. Широко відомо, що саме в іранському місті Ісфахан було розпочате ліцензійне виробництво наших АН-140, а у травні поточного року Україна задекларувала намір створити з іранцями спільне підприємство по збору газових турбін потужністю 16 Мвт. Україна та Іран не мають будь-яких розбіжностей, здатних серйозно затьмарити двосторонні політичні чи економічні відносини.
Єдиним проблемним моментом був зрив постачання українських турбін на Бушерську АЕС, у чому, як відомо, вагому роль зіграли США. Т.зв. "Бушерський контракт" передбачав участь харківського "Турбоатому" в ірано-російському договорі на постачання до Ірану устаткування для атомної електростанції у цьому місті. Проте у 1998 році Україна відмовилася від участі у цьому проекті в обмін на ініціативу США з поглиблення україно-американської співпраці, у тому числі, у сфері високих технологій.
У березні поточного року прем'єр-міністр України Анатолій Кінах фактично визнав, що США не виконали своїх обіцянок перед Україною. У результаті "бушерський контракт" виконується сьогодні російськими виробниками, які змогли, на відміну від вітчизняних, відстояти пріоритетність своїх інтересів.
Предметом перемовин під час нинішнього візиту Хатамі в Україну було кілька тем:
- Авіація. Зокрема, перспективи ліцензійного виробництва українського літака АН-70 на території Ірану. Крім того, президент Хатамі має намір відвідати харківський авіазавод, на якому випускаються АН-140.
- ПЕК. Розглядається питання участі України в розробці нафтогазових родовищ на території азіатської країни. Іран, у свою чергу, зацікавлений у транзиті свого газу в Європу через територію України.
Зараз на рівні урядів обговорюється будівництво газопроводу з Ірану через Закавказзя, по дну Чорного моря в Україну, і далі – на європейський ринок. ДО 2005 року Іран розраховує щорічно постачати в країни Євросоюзу газ в обсязі не менше 7-10 млрд. куб. м.
Втім, експерти мають сумнів щодо можливості реалізації цього проекту. На його здійснення необхідно близько $2,5 млрд., а таких грошей не мають ні Іран, ні Україна. Залучення іноземних інвесторів пов'язане з певними проблемами: США "не рекомендують" своїм компаніям працювати з Іраном, і ситуація може змінитися лише після перегляду Вашингтоном своєї політики у відношенні цієї країни.
До речі, спостерігачі не виключають можливості змін у зовнішній політиці Штатів у відношенні Ірану, оскільки нинішній президент Хатамі представляє демократичне крило іранської еліти (зрозуміло, демократичне в іранському розумінні). Хатамі переміг на виборах з гаслами економічних і політичних реформ, його підтримує молодь, що складає більше 60% населення країни.
Окрім того, є ще один момент, який варто враховувати, розглядаючи перспективи газотранспортного проекту. Як відомо, недавно в Кишиневі Україна і Росія підписали чергові угоди щодо створення газотранспортного консорціуму. Якщо Київ не отримає контрольний пакет в управлінні ГТК, то прибутки від транзиту іранського газу, на думку експертів, можуть надходити не до бюджету України, а поповнювати бюджет консорціуму, який керуватиметься (якщо вимоги Києва не будуть задоволені російською стороною) ззовні.
Окремий інтерес викликає регіональна співпраця з Іраном. Серед українських експортерів на іранському ринку виділяються підприємства, контрольовані донецькою фінансово-промисловою групою. Інтерес дончан до південної держави обґрунтований. Іран посідає друге місце у світі за запасами природного газу, відстаючи тільки від Росії, а також є одним з найбільших власників запасів нафти. У той же час, асортимент продукції, що робить Індустріальний союз Донбасу, – труби, устаткування для нафтогазової галузі – може задовольнити потреби іранського ПЕК.
На користь України говорить і те, що США заборонили своїм бізнес-структурам роботу на ринку Ірану, а іноземні компанії, що вкладають в іранську економіку більше ніж $ 40 млн., ризикують зіштовхнутися з економічними санкціями з боку Вашингтону. Останнє вже не раз було приводом для скандалів між Євросоюзом і США. Тому, враховуючи ємкість іранського ринку й унікальність наявних у цій державі умов, робота на цьому ринку може принести і приносить непогані прибутки: товарообіг між Україною та Іраном за перше півріччя 2002 року склав більше $0,5 млрд.
Проте, як відзначалося, політика США стосовно Ірану викликає побоювання, що активна співпраця України з близькосхідною країною може стати джерелом додаткових проблем у зовнішній політиці України. Втім, на думку експерта Центру близькосхідних досліджень Ігоря Семиволоса, гнів Вашингтону як наслідок поліпшення відносин Києва та Тегерану малоймовірний. "Відносини з Іраном не підпадають під обмеження ООН, і кожна країна може розвивати їх у тій мірі, у якій зацікавлена це робити", - відзначив експерт у коментарі "Контексту".
Можна припустити, що наслідком візиту президента Хатамі буде продовження обережного проникнення українських виробників на ринок Ірану. Диверсифікація експортної діяльності – важливе завдання вітчизняних виробників. Так чому б не Іран?
